Головна
Прес-центр
ЗМІ про НАБУ
FinClub: Банкрутство банків: пошук і покарання винних (стенограма)...

Прес-центр

FinClub: Банкрутство банків: пошук і покарання винних (стенограма)

У середу, 16 листопада «Фінансовий клуб» проводив круглий стіл на тему: «Банкрутство банків: пошук і покарання винних».


· Результати судових процесів ФГВФО і НБУ проти боржників банків і їх акціонерів. Чому досі ніхто не покараний? Аналіз окремих прикладів: чому розслідування стоїть на місці.

· Ризики безкарності для банківської системи в цілому: падіння довіри до банківської системи з боку клієнтів та інвесторів.

· Які заходи повинні бути прийняті для поліпшення ситуації і виключення повторення її в майбутньому (законодавчі зміни, реформа судової системи, розширення повноважень правоохоронних органів)?

· Міжнародний досвід розслідування фінансових злочинів: практичні уроки для України. Співпраця з міжнародними органами в сфері фінансових розслідувань.

 

До участі в заході були запрошені:

- Почесний президент Київської школи економіки Тимофій Милованов;

- Голова комісії з питань власності Київської міської ради Леонід Антоненко;

- Директор департаменту управління ризиками НБУ Ігор Будник;

- Директор юридичного департаменту НБУ Олег Заморський;

- Директор департаменту розслідування протиправних діянь і протидії корупції ФГВФО Катерина Мисник;

- Виконавчий директор Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова.

 

Стенограма круглого столу «Банкрутство банків: пошук і покарання винних»

 

Модератор круглого столу - керуючий партнер «Фінансового клубу» Руслан Чорний:

 

- Доброго дня! Сьогодні «Фінансовий клуб» проводить не зовсім звичайний круглий стіл. Він не пов'язаний з банківськими продуктами та аналізом ситуації на ринку. Ми обговоримо тему «Банкрутство банків: пошук і покарання винних», яка багатьох зараз хвилює і навіть дестабілізує ситуацію в країні. На цій дестабілізації політичні сили намагаються отримати свої дивіденди. Ми бачимо натовпи вкладників, які втратили в банках гроші і сподіваються, що хоча б хтось їм допоможе їх повернути. Ми запрошували на цей захід дуже багато структур - і МВФ, і ГПУ, і МВС, але багато хто відмовляється від публічних заяв, побоюючись того, що буде далі. Ми сьогодні спробуємо розібратися в ситуації без них. Я дуже вдячний тим, хто все-таки прийшов на наш круглий стіл і погодився взяти участь в дискусії. У нас в гостях: почесний президент Київської школи економіки Тимофій Милованов; голова комісії з питань власності Київської міської ради і член комісії з розслідування ситуації навколо банку «Хрещатик» Леонід Антоненко; директор департаменту управління ризиками НБУ Ігор Будник; директор юридичного департаменту НБУ Олег Заморський; директор департаменту розслідування протиправних діянь і протидії корупції ФГВФО Катерина Мисник; виконавчий директор Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова. Велике вам спасибі, що прийшли до нас.

 

Почнемо з тієї ситуації, яка у всіх на слуху, - про рішення президента виділити вкладникам Банку Михайлівського гроші на компенсацію їх вкладів, хоча це ще питання, чи можна їх назвати вкладами. Зараз це називають великою фінансовою аферою. Хоча тиждень тому я бачив у в'язниці Ігоря Дорошенко, і він стверджує, що діяв в рамках закону, нічого не порушуючи. Операції, які проводилися, були в рамках чинного законодавства. Проблема в тому, що депутати за два роки не спромоглися вирішити питання з передачею Національному банку повноважень з регулювання і контролю за фінансовими компаніями, щоб присікати подібні дії і не допускати їх надалі. Їм нічого не заважало.

 

Наскільки я пам'ятаю, ще колишній перший заступник голови НБУ заявляв, що в структурі нагляду повинен з'явитися департамент, який займатиметься фінансовими компаніями. Ця структура повинна виявляти подібні ризики і запобігати таким ситуації.

 

Прошу Катерину Мисник розповісти про те, як же вирішити цю проблему. Можливо, ви помітили ситуації, подібні тій, що склалася в Банку Михайлівському? Що робить Фонд для протидії подібним діянням?

 

Катерина Мисник: Доброго дня, шановні колеги! Хочу привітати усіх нас із цим законом, я сподіваюся, що вже не буде така велика кількість людей стояти під Нацбанком, Адміністрацією президента і Фондом гарантування. Ми дійсно заявляли, що будемо здійснювати виплати щодо Банку Михайлівського тоді, коли буде прийнято законне рішення. Сподіваюся, що Верховна Рада взяла на себе усі зобов’язання щодо цього рішення. І ми погоджуємося з цим, оскільки вкладники – це прості люди, і їм, на жаль, ніхто не пояснював, що у якомусь пункті договору Банк Михайлівський повинен був вкласти у якусь фінансову компанію. Це по-перше.

 

- Є ще один момент, і я хотів би на ньому акцентувати увагу. Люди, які укладали договори і вкладали гроші в фінансову компанію під більш високі відсотки, бачили, що вони підписують.

 

Катерина Мисник: Ви знаєте цю категорію людей? Їм по 60 і більше років, а також студенти. Здебільшого вони не мають вищої освіти. Про що йдеться? Про те, що їм не пояснили, що у пункті 1.4 дрібним шрифтом зазначено, що гроші підуть до РЦ або ще кудись. Так, ми дійсно не погоджуємося з тим, що ці договори були повернуті у триденний термін, коли банк вже не працював. Але якщо держава взяла на себе зобов’язання виплачувати ці кошти, і ми чекали законне рішення, ми погоджуємося з цим.

 

По-друге. Щодо розслідування стосовно Банку Михайлівського. Ми провели економічне дослідження, і на його підставі висунуто підозру пану Дорошенку. Позавчора, якщо я не помиляюся, було накладено арешт на ТРЦ «Гулівер». Ми висловлюємо подяку і Службі безпеки, і Прокуратурі Києва за таку співпрацю. Це одне з кримінальних проваджень, у яких ми досягли певного успіху.

 

Леонід Антоненко: У ситуації з Банком Михайлівським прийнятий вчора закон не вичерпується тільки тим, що тепер люди перестануть ходити під офіси держорганів. Закон має трохи більший вимір: ці фінкомпанії не брали участь в системі гарантування вкладів і ні копійки не поклали в цей загальний котел. Зате всі інші громадяни-платники податків тепер повинні зі своєї кишені дістати гроші і профінансувати Фонд гарантування вкладів, який, як я розумію, вже заліз до них в кишеню на суму близько 60 млрд грн. І вчорашній закон поглибив кишеню платника податків, куди Фонд продовжуватиме «стукати», ще на кілька мільярдів гривень. Це означає, що люди, які ставилися більш відповідально до своїх фінансів, зважували ризики, пов'язані з високими процентними ставками, виявилися покарані, тому що тепер кожен з них повинен буде розрахуватися за те, що хтось хотів отримати більший відсоток. Це друга сторона медалі. Можливо, чиновники, і в тому числі ті, хто зібрався тут, не схильні критикувати закони, але політики можуть звернути увагу на це. Фракція «Самопоміч», яку я представляю в Київраді, в парламенті підтримала закон, хоча одна людина утрималась і одна була проти. Такі, як ці двоє, більше дивляться на ситуацію з іншої точки зору. Дійсно, тут важко знайти істину в останній інстанції, але проблема має дві сторони. З одного боку, так, люди бувають фінансово неграмотні, з іншого боку, закон не створив передумов для системного вирішення цієї проблеми. Це разовий акт. Ми прочитали вчора закон і виявили, що компенсуються вклади в банки, які не є членами Фонду гарантування, тільки стосовно ситуації, яка склалася. Банк повинен бути визнаний неплатоспроможним на момент вступу в силу цього закону. Якщо ж в майбутньому люди постраждають від подібного роду схеми, то для такої ситуації вже немає системного вирішення.

 

- На сьогоднішній день те, що може стати системним рішенням, - це якраз передача повноважень контролю і регулювання ринку фінансових компаній Нацбанку.

 

Леонід Антоненко: Не зовсім. У законі написано, що якщо компанія виступає від імені і за дорученням банку і залучає кошти на свій баланс, вона повинна письмово повідомити про це свого клієнта. Що це означає? Що таким же дрібним шрифтом на 40-й сторінці товстого контракту буде про це написано. А також і те, що Фонд гарантування вкладів не відшкодує вам втрати. І це все, що зроблено для запобігання таких ситуацій надалі. Законом ми не вирішили системну проблему, вона зберігається. І зрозуміло, чому. Тому що фінкомпанії не несуть цих витрат. Але ми вирішили проблему конкретних людей, оскільки їх багато, вони організовані і змогли змусити всю країну заплатити за їхні проблеми. А далі вже можна говорити про арешт ТРЦ «Гулівер» та його наслідки.

 

- Дякую, Леонід.

 

Катерина Мисник: Якщо ви входите до комісії щодо банку «Хрещатик», скажіть будь ласка таку річ. Якщо ми порушили кримінальне провадження, у нас провели обшук, виштовхали нашого начальника служби безпеки, забрали у нас усі оригінали документів Фонду гарантування вкладів, то чому про це ніхто не говорить? На наші заяви про те, що ми є потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні, слідча нам відмовила. Через суд нас визнано потерпілою стороною, але в якому контексті? Тоді, коли експертиза покаже конкретні наслідки і збитки. На сьогодні не накладено жодного аресту, жодну компанію не притягнуто до відповідальності. Тож давайте будемо об’єктивними. Керівники Національної поліції, Головного слідчого управління взагалі відсторонюються від цього кримінального провадження. Ми написали десятки звернень про допомогу, і там люди взагалі нічого не отримують. І ми про це не кажемо. А коли ми досягаємо якогось успіху, ми кажемо, що це досить непопулярний закон – не будемо захищати фізичних осіб.

 

Леонід Антоненко: Ви ж не захистили людей системно, а лише тих, хто став жертвою конкретної афери. А таких афер ще може бути багато.

 

Катерина Мисник: А може й не бути.

 

Леонід Антоненко: Невеличкий коментар щодо статусу комісії, до якої яку входжу. Вона створена при Київраді і розслідує обставини, які призвели банк «Хрещатик» до банкрутства, з погляду на те, що зробили чиновники Київради або КМДА поганого чи доброго, аби не допустити цього банкрутства. Мушу вам сказати, що комісія не працює, оскільки члени її з боку фракції «Солідарність» блокують її роботу. Ми маємо дуже небагато важелів впливу, щоб просувати роботу цієї комісії.

 

- Щоб закрити це питання, я б попросив вас як депутата підключитися до звернення в органи прокуратури з приводу грубих порушень щодо Фонду гарантування. Тимофій, поділиться своїм міжнародним досвідом в цьому відношенні.

 

Тимофій Милованов: Дякую. У мене, на жаль, немає величезного міжнародного досвіду. Я економіст, 15 років пропрацював над теорією і контрактами. Я знаю, що проблема, піднята в цьому законі, - системна, і вона присутня в багатьох міжнародних фінансових системах і не є специфічною для України.

 

Мене дуже турбує реакція уряду на цю проблему: швидка, незрозуміла, і, як всі помітили, в якійсь мірі несистемна. Закон відповідає на одне конкретне питання, але не пояснює, як же не допустити таких ситуацій в майбутньому. Насправді це показує ринку - і експертам, і бізнесу, що уряд не розуміє, що воно робить, не вміє комунікувати свої дії в XXI столітті. А сьогоднішні очікування ринку про якість уряду впливають на розвиток економіки. І чим більше наш уряд робить незрозумілих, сьогохвилинних дій, вирішуючи проблеми, які виникли раніше, дивлячись не вперед, а назад, тим менше люди вірять в розвиток економіки в найближчі роки. А це означає, що буде менше інвестицій, менше бізнес-активності. Це означає, що у нас необхідно буде або посилювати монетарну політику, або певним чином терпіти інфляцію. Коли бізнес не готовий, ризики відображаються на цінах.

 

Тепер що стосується логіки захисту споживача. У мене є знайома вчителька німецької мови. Її чотири рази обікрали на автодорожньому ринку на Воскресенці. Вона кожен раз там купує по якійсь акції пральну машину, і потім її не привозять. Ми зараз створимо фонд виплат за пральні машини?

Політична економіка питання в тому, що ми створюємо відповідальність суспільства за свої дії і продовжуємо нарощувати патерналізм. І ми не готові сьогодні заплатити за це, і тому ми будемо платити в майбутньому, і більше.

Тепер з приводу того, кого потрібно арештовувати і садити. Треба садити людей, які цим займаються, а не бізнес. Не виносити сервера, документи і т. д. Бізнес повинен працювати. Люди, які займаються шахрайством, повинні сидіти. І з шахрайством повинні боротися правоохоронні органи, але не можна робити це за рахунок платників податків. Кожен раз, коли уряд робить неправильні дії, ринок це бачить, і за це ми платимо відсутністю зростання економіки в майбутньому. Дякуємо.

Леонід Антоненко: Я б тут додав, що уряд, на щастя, до цього авантюрного, на мій погляд, закону відношення не має.

Тимофій Милованов: Я не маю на увазі президента, прем'єр-міністра і т. д. Я маю на увазі якийсь творчий образ політичної еліти, яка взяла на себе відповідальність за стан країни в 2014-2016 роках.

 

Олена Коробкова: Доброго дня! Я гадаю, власники банків повинні нести відповідальність. Нацбанк проводить перевірки постфактум. Кожного дня менеджмент банку доповідає акціонерам, власнику про стан і виконання нормативів.

 

Щодо Банку Михайлівського, то там постраждали близько 14 тис. осіб, але це їхнє власне, особисте рішення. Вони бігли за захмарними ставками. Якщо ринкова ставка – 20%, а вони біжать за 26%, чому ми, як люди, які сплачують податки, повинні їм компенсувати майже 2,8 млрд грн? У мене одне питання: звідки гроші брати? Верстат запустимо? Передбачені ці кошти в бюджеті чи ні? Я згодна з колегами, що питання треба вирішувати системно. Якщо ми чітко розуміємо, як ми повернемо заборгованість Поліщука у розмірі 23 млрд грн, тоді, можливо, цей закон має сенс, і 2,8 мрлд грн – вже не така значна сума. А в нас зараз популізм, на жаль, бере верх.

 

Я особисто не розумію, чому для прийняття закону про відновлення кредитування № 4529 не вистачило десь 14 голосів, адже він такий важливий і для бізнесу, і для банків, і для економіки в цілому. Банківська система – це усе для економіки України, і ми не зможемо відновити кредитування, якщо не буде захисту прав кредиторів. Дякую.

 

Олег Заморський: Шановні колеги, доброго ранку! Щодо Банку Михайлівського, по-перше, повідомлю, що гарантована сума, про яку йдеться, – це 1,2 млрд грн. Щодо цієї суми Фонд гарантування поки що не прийняв рішення і зараз оскаржує в судах визнання договорів нікчемними, які були укладені і потім передані Банку Михайлівському цією фінансовою структурою.

 

Позиція друга. Це дійсно політичне рішення, і воно було системним. Спочатку був указ президента, який створював робочу групу з представників Фонду гарантування, Нацбанку, Міністерства юстиції, Кабінету міністрів тощо. Ця робоча група кілька днів тому провела установче засідання для вирішення питання: яким чином повертати кошти вкладникам? Були заявлені три шляхи. Перший – прийняти закон, який гарантував би тим людям, які були ошукані, повернення коштів. Другий – спробувати за допомогою прокуратури і правоохоронних органів повернути ці гроші (а їх все одно треба повернути). І для цього не треба вмикати верстат, а ці гроші потрібно знайти, відповідальних за це покарати і кошти повернути назад до бюджету. Робоча група дійшла висновку, що це дуже тривалий процес.

(25:04 - 26:05 - запис не чути.)

Леонід Антоненко: Завдання стоїть патерналістська: ми вас будемо захищати, тому що вам більше 60 років, а на аспекти, пов'язані з корозією фінансової системи, ми дивитися не будемо.

 

Олег Заморський: Держава повинна піклуватися про своїх громадян. Ви скажете, що це погано?

 

Тимофій Милованов: Особливо про тих держава має піклуватися, хто повинен заплатити податки і не отримати пенсії. Грошей вільних не буває. Якщо відро має багато дірок, і з них усіх ллється, то закривши одну дірку, інші нікуди не зникнуть. І якщо ці гроші будуть сьогодні видані, то хтось за це має заплатити.

 

Олег Заморський: Я розповів про деталі, які передували цьому закону. Були проаналізовані шляхи вирішення цієї проблеми, і тоді закон було ухвалено.

 

Щодо меж патерналізму, то у суспільстві, звичайно, повинен бути якийсь баланс, домовленість стосовно того, чи треба підпорядковувати інтереси однієї групи людей інтересам іншої. Серед цих людей, які втратили гроші, була, наприклад, сім’я комбату, який загинув у Іловайську. І таких безліч. То чи можемо ми казати, що держава не має до цього відношення?

 

- Катерина, яким чином будуть повертатися ці гроші? Зараз на вашу вимогу заарештований ТРЦ «Гулівер», який по суті вже знаходиться в заставі у держбанків. Чого ви хочете цим досягти?

 

Катерина Мисник: По-перше, справа в тому, що в законі про гарантування вкладів передбачені кошти на такі форс-мажорні обставини. По-друге, коли ми беремо гроші у Національного банку, то беремо під проценти і повертаємо. По-третє, у нас є активи на сьогодні, які ми продаємо. І по-четверте, коли розслідуються кримінальні справи, не так, як щодо «Хрещатика», то ми маємо надію, що дійсно продамо активи, і гроші будуть повернуті нам, державі. Я підтримую Нацбанк, бо насамперед система гарантування вкладів стосується фізичних осіб, не юридичних. І ми повинні дбати про фінансову грамотність, і розуміємо, що це була схема. Ми сподіваємося, що наступники не робитимуть таких помилок.

 

Леонід Антоненко: Ви створюєте передумови, щоб таке повторилося. Вашим законом передбачено, що будь-яка фінкомпанія може скористатися цією схемою. Єдине, що їм потрібно зробити, це в договорі десь дрібним шрифтом вказати, що люди, підписуючи його, обізнані про те, що вони не є застрахованими Фондом. Це все, що потрібно. Був би я на місці, наприклад, банкіра, який захотів би провернути таку аферу, всю цю риторику я сприйняв би як сигнал до дії. Ви виплатите всі гарантовані суми за рахунок коштів держбюджету, а власники цих фінансових компаній залишаться при своїх інтересах.

 

Катерина Мисник: Не лякайте людей в ефірі, що ми беремо ці кошти з бюджету.

 

Леонід Антоненко: 60 млрд грн ви взяли з бюджету, і ці ж кошти ви повертаєте. Що стосується ваших успіхів в реалізації закладеного майна, то вона на рівні 2-3%.

 

Катерина Мисник: Це вже питання до Національного банку. Вам треба трохи розібратися у цьому питанні.

 

Олег Заморський: Колеги, я трішки спрямую нашу дискусію. Дійсно, питання непросте. І просто забороняти щось якимось нормативним актом – це теж неправильно. Нам колега зараз каже, що ми бізнес не підтримуємо, не розвиваємо, і це блокує наш розвиток. Тому мова йде про те, що треба приймати закон про спліт – передачу під нагляд Національного банку цих фінансових компаній. Бо зараз, якщо ви знаєте, ця фінкомпанія мала ліцензію, яка була видана комісією з фінансових послуг. В ній було написано, що вона має право залучати та розміщувати кошти на власний ризик. Це означає, що до неї приходили вкладники і розміщали кошти, а банк діяв як посередник. Якщо це буде передано під контроль Нацбанку, тоді він буде системно приймати рішення про те, як контролювати, які мають бути важелі впливу на цю компанію, щоб такого не відбувалося. Отже заборонити все – це не вихід.

 

Леонід Антоненко: Президент повинен був зробити закон про спліте системним і важливим. І ці дві ініціативи повинні були йти в пакеті.

- Леонід, ви маєте рацію, але є важливий нюанс. Вчорашній день показав, що в парламенті відсутня нормально діюча коаліція. Є вкладники, які перекривають вулиці, а політичні сили спонукають їх до радикальних дій. Тому прийняття цього закону я теж вважаю неправильним, але як ще кардинально вплинути на ситуацію зараз? Я іншого виходу не бачу.

Вчора в черговий раз провалили закон про захист прав кредиторів, і депутати самі собі таким чином дозволяють виводити майно, робити фіктивне банкрутство і не повертати борги банкам. Ми бачимо проблему, і вона системна. Цей закон приймати було необхідно, але він вирішує проблему тільки зараз.

 

Олена Коробкова: У мене ще є коротка ремарка щодо того, чи можливо таке у майбутньому. Учора ухвалили дуже важливі закони про споживче кредитування і про захист прав споживачів, де чітко зазначено, що можна робити, а що ні. І писати в договорі щось маленьким шрифтом заборонено. Спочатку людина приходить до фінустанови, заповнює анкету про те, якою послугою хоче скористатися. Після укладання договору чітко усе перевіряється, усі умови роз’яснюються. Заборонена реклама, яка дезінформує наше населення. Тобто зараз вже можна сподіватися, що такі схеми унеможливлюються.

 

Певна річ, що той закон, який прийнято щодо вкладників «Михайлівського», – це якесь штучне рішення, бо треба щось робити. Якщо це оптимальний варіант, то добре. Але треба розробити чіткий план, як з пана Поліщука стягнути гроші.

 

Катерина Мисник: Я вважаю, що цей закон перш за все відновить довіру громадян до фінансових установ. І усе-таки це стане такою собі методичкою фінансової грамотності. Якщо людина прийде до банку, то вона уважно буде вчитуватися у договір.

Цього року, до речі, ми нічого не позичали, ми лише повертаємо. І ми маємо великий успіх і в розслідуванні кримінальних проваджень, і в господарських судах. Тож давайте будемо толерантними один до одного і поважати державні установи – такі, як Фонд гарантування вкладів і Нацбанк. Дякую.

 

Тимофій Милованов: Я хотів би сказати про довіру до банківської системи. Мені особисто як громадянину не подобається цей закон. Це моя громадянська позиція. З погляду Ради НБУ у мене немає позиції, бо у Ради НБУ її взагалі немає. А як економіст можу сказати, що усі рішення будуть політичними, і в різних умовах і країнах вони будуть по-різному прийматися. Ми представляємо різні інтереси і тому суперечимо один одному. Ми можемо один на одного тиснути, а рішення все одно будуть політичними. У президента і прем’єра завдання таке: дожити до завтра. Це не про нашу країну, це завжди так відбувається. І вони скоріше прийматимуть рішення, які потрібні саме сьогодні, за рахунок майбутніх. Як економіст можу сказати, як повернути довіру до банківської системи: посадити шахраїв до в’язниці. Це було б найкраще рішення. Але це складно, я розумію. Фінансової грамотності нема, людей обкрадають, є політичний тиск, щоб вирішити це сьогодні. Я б хотів жити в державі, де такі рішення не приймаються, але, на жаль, вони необхідні. Давайте не будемо сваритися, і будемо більше вирішувати локальні питання, а за цей рахунок – системні.

 

Катерина Мисник: Так, але це рішення направлене на простих, конкретних людей. Можливо, це перше таке рішення в нашій державі.

 

- Щоб закінчити з темою Банку Михайлівського, Катерина, скажіть, ви маєте намір накладати стягнення на торгову мережу «Ельдорадо» та інші активи пана Поліщука? Який прогрес ви могли б зараз позначити в цьому питанні?

 

Катерина Мисник: У нас такі наміри є, і ми сподіваємося, що прокуратура міста буде і надалі співпрацювати з нами. Будуть накладатися арешти, будуть стягуватися грошові кошти з пов’язаних осіб, з бізнесу пана Поліщука. Торгова мережа «Ельдорадо» повинна працювати, але кошти, які зараз ідуть до Поліщука, мають йти державі. От і все.

 

- Насправді Банк Михайлівський - не найбільша проблема в банківській системі. Багато грошей Фонд повернув вкладникам Дельта Банку, банку «Хрещатик», VAB Банку, банку «Фінанси і Кредит» - суми набагато більші. Просто там, напевно, не було настільки добре організованих груп вкладників, які домагалися б своїх прав і отримали закон. Але дивлячись на сьогоднішню ситуацію, вони можуть об'єднатися. Наприклад, у банку «Форум» було досить багато заможних вкладників, які втратили чималі суми. І кожен може вимагати свого окремого закону. Як просуваються кримінальні справи щодо цих банків, накладається арешт на майно?

 

Катерина Мисник: За 2016 рік Фондом подано 1179 заяв про злочин. На жаль, з цих заяв внесено до Єдиного реєстру лише 977. Ми написали чисельні клопотання про арешти. На сьогодні Національна поліція і головне слідче управління СБУ не реагують на нас. Нами проведено 90 експертних економічних досліджень, які можуть лягти в основу підозр, але вони натомість лягають мертвим вантажем у слідчого в томи.

 

Ми з вами зустрічалися дев’ять місяців тому, і ви мене питали про спільну робочу групу. Особисто я підготувала п’ять листів до Генеральної прокуратури. Я і пан Ворушилін просили зробити окремі слідчі групи від Генеральної прокуратури, СБУ, Нацполіції. Розслідуйте ці злочини економічної направленості. Але що ми побачили? Що краще щось продати, забути і взагалі нічого не робити.

 

З боку Фонду гарантування вкладів робота ведеться. У нас пройшов семінар з ФБР України і США, з ДФС, з правоохоронними органами. У нас гарні відносини, але вони особисті.

 

- Що вам порадили на цьому семінарі? Як поліпшити ситуацію зараз в Україні?

 

Катерина Мисник: Треба змінювати закон про систему гарантування вкладів.

 

Леонід Антоненко: Я працював в Національному банку якраз тоді, коли ми цей закон змінювали перший раз.

- На моїй пам'яті закон змінювався вісім разів.

Леонід Антоненко: Закон про відповідальність власників банків, відомий нашим слухачам, вносив поправки в закон про банки і банківську діяльність та закон про Фонд гарантування - вони були синхронізовані (ст. 52). У чому була проблема цього закону?

Те, що ми зараз спостерігаємо, - це спроба держорганів передавати цю «печену картоплю» з рук в руки і знаходити винних. А це неможливо, тому що закони написані таким чином, що їх не знайдеш. У законі про гарантування вкладів зараз передбачено, що для того, щоб стягнути збитки з власника банку, не потрібно доводити його умисел у вчиненні кримінального правопорушення, досить довести його умисел у вчиненні цивільного правопорушення, що складається в тому, що своїми діями він завдав шкоди компанії, тобто банку. Це цивільні відносини, і позивачем в даному випадку виступає Фонд, відповідачем - відповідна фізична особа. У судах має бути доведена громадянська вина, а не кримінальна.

 

Фонд намагався піти цим шляхом, і жодного разу йому не вдалося довести цю провину. А це непросто. Адже з одного боку - юристи Фонду зі своєю державною зарплатою, а з іншого - найняті власниками банків найбільші юридичні фірми, які отримують космічні гонорари. Зрозуміло, Фонд програє такі суперечки, оскільки питання розсуду дуже складні. Тому більшість країн пішли іншим шляхом. Там в судах громадянська правова провина не доводиться. Так, є кримінальний напрямок, коли злочини з боку власників банків вже очевидні. Таких кейсів набагато менше. Коли мова йде про цивільно-правову вину, тут вже працюють інші стандарти доведення.

У цьому випадку, наприклад, в Росії, діє правило, що цивільно-правова вина презюмується. Коли банкрутство банку стає очевидним для власника і менеджменту, на них покладається обов'язок подати заяву регулятору, щоб визнати банк неплатоспроможним. І якщо в цей момент заяву не було подано, то цивільно-правова вина презюмується, її доводити не потрібно. Саме тому в Росії так багато випадків, коли з власника стягують збитк