Зміцнення гривні-2019: зрада чи перемога

Зміцнення гривні-2019: зрада чи перемога
Олена Коробкова, виконавчий директор НАБУ

Зміцнення гривні з 26-27 грн/дол. до 23,3-23,7 грн/дол. на кінець грудня 2019 року стало новим явищем для економіки України. Чому так сталося?


2019-й рік приніс Україні чимало змін. Подвійні вибори, "турборежим" роботи парламенту, ухвалення багатьох "вкритих пилюкою" законопроєктів, амбітні плани нового уряду…

А ще злам найбільш усталеної, вже майже вбудованої в українську підсвідомість економічної звички – осінньо-зимової девальвації національної валюти.

Зміцнення гривні з "рівноважних" 26-27 грн/долар до 23,3-23,7 грн/долар на кінець грудня 2019 року стало новим явищем для всіх:

  • для уряду, який працював із державним бюджетом, розрахованим на курсі 28,2 грн/долар,
  • для бізнесу, який планував восени продати експортну продукцію дорожче, а вийшло навпаки,
  • для багатьох українських громадян, чия різдвяна відпустка за кордоном стала несподівано доступнішою,
  • для українських вкладників, які упродовж року постійно дивилися на те, як усе-таки правильніше було принаймні на місяць-два раніше перевести депозити в гривню.


До речі, на початку минулого року деякі експерти таки відзначали певні зміни в середньорічних і сезонних курсових трендах, але укріплення гривні за підсумками року до рівня менше ніж 24 гривні за долар не очікував ніхто.

Звісно, це ще далеко від ностальгійних "долар по 8". Проте цього вистачило для старту в суспільстві та медіапросторі бурхливого обговорення причин і наслідків, із "призначенням" винних і подекуди переходами на особистості.

Годі й казати, сфера управління державним боргом і монетарна політика НБУ завдяки "всім зрозумілому" валютному курсу за кількістю знавців починають конкурувати з футболом.

Тим часом, після свят пристрасті трохи вщухли, і можемо з холодною головою поміркувати:

  1. що ж насправді сталося на валютному ринку,
  2. які чинники та якою мірою "зіграли" в динаміці курсу гривні,
  3. чим минулий рік виділяється з-поміж "середньостатистичних" у площині впливу на попит і пропозицію іноземної валюти на українському ринку?


Розпочати варто з експорту й імпорту, що залишаються основою валютного ринку України.

Загалом у 2019 році гривні сприяла ситуація на зовнішніх ринках, а також погода!

На високому рівні утримувалися ціни на залізну руду: в середньому за 2019 рік світові ціни на цей сировинний товар українського експорту збільшилися на третину (+34%).

За сприятливих природних умов і завдяки інвестиціям аграріїв Україна встановила новий рекорд врожаю (75 млн тонн, це на 5 млн тонн перевищує торішній), що хлинув на експортні ринки.

Завдяки збільшенню постачання дорожчої залізорудної сировини та зерна нового врожаю українські порти збільшили перевалку вантажів у 2019 році на 18% – до 160 млн тонн.

Не менш важливо: ціни на енергоносії суттєво зменшилися, послабивши навантаження на імпорт.

Так, у 2019 році Україна сплатила за імпорт лише 2,5 млрд доларів, що можна порівняти з доходами від транзиту або ж із компенсацією, отриманою від "Газпрому" під кінець року.

І тут знову допомогла погода – м’якші зими зменшують потреби в імпорті газу, дедалі обмежуючи загальний обсяг імпорту.

На цьому тлі навіть непомітною стала невелика криза в металургії – ціни та виробництво восени суттєво впали (зниження цін металу в середньому на 17% у 2019 році, історичний мінімум виробництва у листопаді), а гривня цього майже не відчула.

До речі, ціни на сталь відновили зростання вже в грудні.

Торговельний дефіцит припинив зростати і навіть трохи скоротився, повернувшись у межі 12 мільярдів гривень.

"Свідки апокаліпсису гривні" дуже часто наводять високий показник торговельного дефіциту як аргумент, забуваючи при цьому зауважити, що він компенсується іншими надходженнями за поточним рахунком платіжного балансу (передусім приватними грошовими переказами).

Завдяки цьому дефіцит поточного рахунку є значно меншим: сьогодні нижчий за 4 млрд доларів, тобто до 2,5% ВВП.

Для порівняння, у 2018 році він становив 3,3% ВВП. Тобто відносний дефіцит поточного рахунку торік суттєво зменшився.

Але є ще й профіцит фінансового рахунку платіжного балансу, який став "другим ступенем ракети" укріплення гривні у 2019 році.

На тлі макроекономічної стабільності та нормалізації зовнішньоторговельного балансу, а також високих відсоткових ставок, Україна почала блимати на радарі світових інвесторів, які шукають дохідність в умовах низькодохідної світової економіки.

Викуп нерезидентами еквіваленту близько 4 млрд доларів внутрішнього боргу не тільки суттєво змінив платіжний баланс, а й перелаштував очікування учасників ринку з девальвації на ревальвацію гривні.

За 2019 рік нерезиденти збільшили вкладення у гривневі ОВДП на 110 млрд грн, тоді як українські банки навпаки зменшили їх на 3,9 млрд грн.

Фактично все фінансування бюджету через гривневий борг забезпечене іноземним капіталом.

Ця історія також допомогла суттєво покращити управління державним боргом.

Притоки коштів від нових покупців у ОВДП допомогли випереджальними темпами знизити їхню дохідність, і тепер українські платники податків платять за боргами вдвічі менше, ніж рік тому.

Заміщення частини валютного боргу держави гривневим перенесло частину валютного ризику з платників податків на кредиторів (згадаємо, як після кожного епізоду девальвації важчав державний борг).

Уряд зміг регулярно розміщати довгострокові ОВДП, тобто формувати "довгий" гривневий борг, що здавалося фантастичним ще рік тому.

Це означатиме, що не доведеться кожного року шукати рефінансування короткого боргу, а уряд може бути більш стратегічним у запозиченнях.

У кінцевому підсумку це означає нижчі ставки запозичення, на відміну від колишньої парадигми, коли всі кредитори знали, що Україні постійно конче потрібні гроші на рефінансування великої частини боргу.

Окремо варто відзначити вплив грошово-кредитної політики НБУ.

Фінансова стабільність, значне уповільнення інфляції, зростання довіри до гривні та зменшення цікавості до валюти, диференціал ставок на користь національної валюти: гривня укріпилася як і внаслідок антикризових заходів 2015–2017 рр., так і формування нової монетарної політики у 2016–2018 рр., що стала зрозумілою для ринку та посилила (досі тендітне) відчуття передбачуваності макроекономічних трендів.

Національний банк України також використав синергію від заходження капіталу до ОВДП, позаринково продавши уряду іноземну валюту для погашення зовнішніх боргів і водночас суттєво наростивши золотовалютні резерви за рахунок надходжень від нерезидентів із 20,8 до 25,3 млрд доларів (еквівалент 3,9 місяця майбутнього імпорту), що є максимальним показником достатності резервів із 2011 року.

І все це за умов відсутності фінансування від Міжнародного валютного фонду!

Як було зазначено вище, інвестиції нерезидентів у ОВДП стали вагомим, але аж ніяк не єдиним чинником укріплення гривні.

Баланс припливу-відпливу валюти на валютному ринку залишився б позитивним і без них. Притоки іноземного капіталу просто суттєво посилили тенденцію, яка вже зароджувалася в середині 2019 року.

Проте головні наслідки укріплення гривні-2019 ще попереду.

Публічні та закриті, "народні" та фахові дискусії виявили, що велика частина економічних агентів в Україні не має досвіду функціонування ринку в умовах укріплення національної валюти.

Вся країна звикла жити в режимі одностороннього макроекономічного клапану: стабільний курс, накопичення дисбалансів, зовнішній шок і девальвація.

Це суттєво відрізняло нас від розвинених економік світу, валюти яких постійно коливаються, і часто з амплітудою, подібною до минулорічного укріплення гривні.

Хеджування валютного ризику в обидва боки, якісне макроекономічне прогнозування, гнучкість бізнес-планів і стратегій, навіть перегляд підходу до державних фінансів за умов ревальвації та низької інфляції – багатьом нам ще треба краще опанувати ці дисципліни та запровадити в практику.

Висновки з нового досвіду значно корисніші за критику ринкових показників і репетування щодо їхньої незручності.