Голова Ради НАБУ Олена Коробкова взяла участь в організованому Фінклубом круглому столі «Пів року війни: стан та перспективи банківського сектору»

Ділимося ключовими тезами з виступу.

Кількість працюючих відділень банків суттєво скоротилася, і цей процес продовжується. Частково це пов’язано як із необхідністю скорочення витрат на тлі зменшення доходів, так і зі зменшенням попиту на банківські послуги в певних районах через масовий виїзд населення і падіння бізнес-активності. Проте на територіях, звільнених від тимчасової окупації, відділення відновлюють роботу.

Водночас залишки коштів клієнтів на рахунках зросли. Станом на 1 липня обсяг коштів населення в банках становив 783,7 млрд грн, зокрема частка коштів в іноземній валюті – приблизно 32% цієї суми. Порівняно з 1 квітня, кошти фізосіб у банках зросли на 3,1%, або на 23,7 млрд грн.

Кредитний портфель, хоч це і дивно, збільшився. Відбулося це за рахунок кредитів бізнесу в національній валюті (+9,1% з початку року), цьому сприяло активне кредитування за програмами державної підтримки бізнесу, зокрема кредитування агровиробників на посівну кампанію. Портфель валютних кредитів водночас помітно скоротився, що не є дивиною в умовах високих валютних ризиків.

Фактично на паузі від початку війни є іпотечне кредитування населення. Крім того, ланцюгова реакція «прискорення інфляції – підвищення облікової ставки – зростання процентних ставок на ринку» пригальмувала й темпи кредитування бізнесу.

Загалом можна відзначити зростання ринкової ролі та частки банків державного сектору, і це не дивно, з огляду на обставини.

Гарна новина – банківський сектор відчутно скоротив витрати та залишається операційно прибутковим.

‼️Основні виклики

  • зниження доходів відносно витрат;
  • зростання частки непрацюючих кредитів;
  • для деяких банків – залежність від уже недешевого рефінансування НБУ;
  • масова міграція людей за кордон. Це негативно впливає на економічну активність та обсяги операцій в Україні, а також унеможливлює фізичне відвідування відділень банків, що іноді буває необхідно;
  • втрата частини персоналу, знову ж таки, через міграцію або мобілізацію.

Наразі банки, треновані пандемією COVID-19, протидіють цим викликам, скорочуючи витрати та продовжуючи розвивати інструменти віддаленої взаємодії. Водночас змінюють структуру залучених коштів. Приміром, активно виходять із рефінансу. І, звісно ж, переглядають підходи в кредитуванні для обмеження ризиків.

Перегляд банківських стратегій

Очевидно, що стратегії, сформовані банками до 24 лютого, після початку повномасштабної війни втратили свою актуальність, принаймні в частині кількісних орієнтирів. І хоча кейс кожного банку – індивідуальний, перегляду стратегії не уникнути нікому.

Найважливіші чинники в цьому процесі такі.

  • Ринкові тренди. На сьогодні деякі сегменти ринку «заморожені». Яскравий приклад – іпотечне кредитування. Водночас деякі сегменти розвиваються переважно в межах програм держпідтримки. При цьому перспективи й темпи «відлиги» важко спрогнозувати. Помилка з вибором пріоритетів на близьку та середню перспективу може проявитись у великих обсягах втрачених або неотриманих доходів і значно ускладнити для банку боротьбу за місце на ринку в майбутньому.
  • Доступність онлайн. COVID наочно продемонстрував, а війна закріпила життєву необхідність для банків бути поряд із кожним своїм клієнтом, зокрема в інших країнах. Отже, подальші інвестиції в дистанційні інструменти взаємодії критично важливі.
  • Операційна ефективність. Вимоги до швидкості ухвалення рішень та вартості процесів і надалі посилюватимуться.
  • Персонал. Це не стільки про «де потім набрати», скільки про «як не втратити важливі компетенції». Для будь-якого з банків було б жахливо одного разу усвідомити, що ринок прокинувся і шалено росте, але нема кому «впіймати хвилю».

Працюємо далі й тримаємо наш фінансовий фронт!