Практика Верховного Суда за ноябрь 2018

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018

ВП ВС, розглядаючи спір про визнання недійсним дубліката договору купівлі-продажу, скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності та витребування майна зазначив наступне.

Дублікат договору, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення і сили правочину, його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст договору, та не може порушувати права позивача. Тому можливості визнання його судом недійсним у зв'язку з недотриманням Приватним нотаріусом встановленої процедури його видачі визначеної статтею 53 Закону № 3425-XII та Інструкцією жодним законом не передбачено.

Як наслідок, позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що здійснена на підставі дублікату договору купівлі-продажу не підлягають задоволенню, а також з огляду на те, що на час вчинення таких дій ОСОБА_3 був власником цього нерухомого майна (фактично, не змінювався).


З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/78192852



Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018

ВП ВС, розглядаючи спір про визнання недійсним договору іпотеки  зазначив наступне.


Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном.


Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов'язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи-контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.


Таким чином, ВП ВС відступив від судової практики, викладеної у постановах від 07.10.2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27.01.2016 року у справі № 6-1912цс15 та від 30.03.2016 року у справі № 6-533цс16 ВСУ, згідно якої укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема,третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.


З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/78215412



Ухвала Верховного Суду від 23 листопада 2018

ВС, розглядаючи спір за позовом приватного нотаріуса до Мін’юсту про визнання протиправним та скасування наказу зазначив наступне.


За змістом частин першої, третьої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.


Частиною шостою статті 59 КАС України встановлено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.


Відповідно до частини другої статті 245 Цивільного кодексу України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.


У зв’язку з недотриманням зазначеної норми касаційну скаргу повернуто скаржнику Мін’юсту.

З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/78077334