Практика Верховного Суда за февраль 2019

Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2019

 

 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, розглядаючи позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – відступила від висновку, викладеного у попередніх постановах Верховного Суду.


Та зазначила, що якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника - підпункт 5.3 пункту 5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій. 


З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/80149774

 

 

Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2019

 

ВС, розглядаючи позовну заяву про визнання електронних торгів, протоколу їх проведення та акта про реалізацію предмета іпотеки недійсними (ДВС видав акт про реалізацію предмета іпотеки та видав його третьому учаснику торгів після відмови оплати лоту двома учасниками з вищими ціновими пропозиціями) зазначив наступне.


Перший та другий учасники торгів, які запропонували найвищу ціну під час торгів і, в порядку черговості, були оголошені переможцями торгів, не внесли належної до сплати суми за майно, яке було предметом торгів; всупереч приписів частини третьої статті 46 Закону України «Про іпотеку» та Порядку організатором торгів такі торги не були визнані такими, що не відбулися, натомість в подальшому переможцем оспорюваних торгів було визнано третього учасника торгів, - дійшли обґрунтованого висновку про те, що такі дії порушують порядок проведення торгів і не відповідають приписам частини третьої статті 46 Закону України «Про іпотеку» та Порядку.


З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79867584

 


Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2019

 

ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов банку про виселення матері та дитини без надання іншого житлового приміщення, виходячи з наступного.


Відповідачка та її неповнолітній син були зареєстровані в будинку після того, як набрало законної сили рішення суду про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, в порушення умов договору іпотеки, а саме пункту 20.12, без письмової згоди Іпотекодержателя.


Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачі підлягають виселенню, оскільки їх реєстрація в будинку, в тому числі реєстрація неповнолітньої дитини, була спрямована лише на те, щоб уникнути реалізації майна, на яке звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором.


З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79775992