Практика ВСУ / высших кассационных судов на апрель 2017 года

Постанова Верховного Суд України від 27 квітня 2017 року

ВСУ відмовлено у перегляді судових рішень, якими звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком на квартиру. При цьому ВСУ зазначив, що хоча у справі, яка переглядається, суд, ухвалюючи судові рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку»однак, установивши факт невиконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, вірно вирішив спір по суті, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою.

                З  повним текстом постанови Ви можете  ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/66301011
 
Постанова Верховного Суд України від 5 квітня 2017 року

          ВСУ, приймаючи рішення щодо оскарження результатів аукціону із продажу предмета іпотеки зазначено про наступне. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У законі для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність. У справі, яка переглядається, з прилюдних торгів реалізовано майно, що є предметом іпотеки. До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку».

З  повним текстом постанови Ви можете  ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/66273621
 
Постанова Верховного Суд України від 19 квітня 2017 року 

ВСУ підтвердив незмінність своєї правової позиції, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду.

З  повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/66327938
 
Постанова Верховного Суд України від 5 квітня 2017 року

Розглядаючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСУ підтримав попередні суди, які дійшли правильного висновку про збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування постанови Господарського суду про визнання ФОП банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та скасування арештів на майно боржника й інших обмежень щодо розпорядження його майном, а також про поширення на нового власника спірного майна відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» статусу іпотекодавця за іпотечним договором, оскільки до неї перейшло право власності на нерухоме майно - предмет іпотеки.

При цьому суд урахував, що кредитор не оспорює дій попереднього іпотекодавця з відчуження спірного майна під час зняття судовим рішенням обтяження та права власності нового власника на це майно.

За таких обставин, з огляду на тлумачення сутності іпотеки та змісту правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, слід вважати, що ефективним відновленням прав кредитора у зв'язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування процедури звернення стягнення на іпотечне майно, передбаченої угодою сторін як однієї з умов надання (отримання) кредиту.

З  повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/66118762 

Аналогічний висновок ВСУ дійшов у постанові: http://reyestr.court.gov.ua/Review/65111189
 
Постанова Верховного Суд України від 12 квітня 2017 року

Розглядаючи правомірність реєстрації державним реєстратором права власності на іпотечне майно (звернення стягнення в позасудовому порядку), ВСУ визнав її незаконною, оскільки на порушення пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, Банк до заяви, поданої державному реєстратору, не додав завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої боржнику та майновому поручителю, а також доказів надіслання такої вимогиїї отримання та завершення 30-денного строку з моменту отримання, зокрема, повідомлень про направлення рекомендованої (цінної) кореспонденції.

З  повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/66119010 

Розглядаючи аналогічну справу, ВСУ взагалі дійшов висновку, що вказаний спір взагалі не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ГПК (або ЦПК): http://reyestr.court.gov.ua/Review/66237835. 

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року № 21-41а16