Банки занепокоєні зазіханням Антимонопольного комітету України на конфіденційну інформацію про їх клієнтів, яку вони не мають права розголошувати. На законну відмову банків порушувати банківську таємницю АМКУ реагує штрафами. Ситуація з часом тільки загострюється. Шляхи виходу із неї банкіри шукали під час зустрічі, яка проходила днями в Незалежній асоціації банків України
До поняття «банківська таємниця» входить не тільки обов'язок банку зберігати в таємниці операції своїх клієнтів від сторонніх осіб, а також інформацію про рахунки та депозити. Передусім, банк зобов'язаний ретельно зберігати конфіденційну інформацію, яку клієнт надає на умовах її нерозповсюдження.
Проте, Антимонопольний комітет України вимагає від банків розкриття інформації, що становить банківську таємницю. «Здатність зберігати таємницю - це не тільки питання іміджу та репутації банку. Обов'язок фінансових установ належним чином оберігати довірену клієнтом інформацію встановлений відповідним законодавством. Проте АМКУ керується виключно законом про Антимонопольний комітет України, який передбачає отримання інформації, та ігнорує інші законодавчі норми. При цьому на відмову банку піти на поступки, АМКУ накладає штрафи, які можуть сягати 1% від валового доходу банку за рік. Такий підхід державного органу є неприпустимим та, безумовно, загрожує банківському бізнесу», - вважає Олена Коробкова, виконавчий директор НАБУ.
Згідно статті 1076 Цивільного кодексу банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Дана інформація може бути надана тільки клієнту або його вповноваженому представнику.
Коло суб'єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, визначається у ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». При цьому банк розкриває таку інформацію державним органам, зокрема, Антимонопольному комітету, на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності та за конкретний проміжок часу. Тобто обсяг банківської таємниці, яка може бути розкрита іншим особам та державним органам, має визначені законом межі.
Проте АМКУ намагається отримати доступ до особистої інформації в більшому об'ємі, ніж це передбачено законом. І повністю ігнорує той факт, що за законом отримати повну інформацію від банка на письмовий запит може тільки її власник або на вимогу та за рішенням суду.
Разом з тим, окрім надання інформації стосовно операцій за рахунками клієнтів, АМКУ вимагає інформацію також про осіб-контрагентів за цими операціями, які є клієнтами інших банків. Згідно закону, банку заборонено надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнтів. Інформація надається тільки за рішенням суду або за згодою клієнта, включно з розкриттям особи контрагента та іншої інформації. Ці норми прописані у статті 62 закону про банківську діяльність та п. 3.5 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, які затверджені Постановою Правління НБУ від 14.07.2006р. № 267.
Утім, АМКУ акцентує увагу банкірів на статті 7, 16, 22, 22-1 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України», в якому зазначається, що Комітет має право на отримання на свій письмовий запит інформації стосовно операцій клієнтів банку із зазначенням дати, суми коштів по дебету та кредиту, ідентифікаційного коду та індивідуального податкового номера платника та одержувача, реквізитів рахунків контрагента, призначення платежу тощо. Також АМКУ мотивує ще тим, що стаття 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» не містить застережень, що інформація операцій за рахунками клієнтів банку, надається лише щодо дати, суми коштів за дебетом та кредитом рахунку.
При чому посилання банку на норми спеціального банківського законодавства, в АМКУ не вважають підставою для відмови відкрити банківську таємницю. Відповідно ненадання вичерпної інформації, АМКУ розцінює як порушення, передбачені п.14 ст.15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» (подання інформації не в повному обсязі).
В умовах такої неузгодженості правових норм у питанні розкриття банківської таємниці, банкам важливо зберегти лояльність та довіру клієнтів, щоб запобігти відтоку грошей з рахунків і депозитів фізичних та юридичних осіб. Для запобігання такої ситуації необхідно чітко визначити перелік випадків та одержувачів такої інформації у всіх законодавчих нормах. Саме тому банки розглядають декілька ініціатив, однією з яких стануть пропозиції Верховній Раді розглянути та внести зміни в існуюче законодавство, щоб врегулювати на законодавчому рівні цю правову колізію.
Інші статті розділу