Банки не згодні з тлумаченням ДФСУ норм Податкового кодексу

Банки не згодні з тлумаченням ДФСУ норм Податкового кодексу
Банки та Державна фіскальна служба України (ДФСУ) не можуть порозумітися у визначенні строків та критеріїв, за якими банки визнають заборгованість безнадійною. Така невизначеність загрожує негативними податковими ризиками для всієї банківської сфери 

Суперечки між банками і фіскальною службою стосовно трактування норм Податкового кодексу вже нагадують нескінчений серіал, де головні герої ніяк не можуть порозумітися і досягти згоди з будь-якого питання.

«Насамперед фіскали розглядають Кодекс як ефективний засіб для стягнення податків з банків, а не законодавчий інструмент, що регулює фінансові та правові відносини держави і бізнесу. Такий нездоровий інтерес до банківського сектора з боку фіскалів пов'язаний з тим, що саме ця сфера бізнесу є найбільш зрозумілою, контрольованою та зарегульованою. А податкові перевірки стають вже не звичайним аналізом діяльності підприємства, а новою можливістю всупереч законодавства накласти штраф на будь-що або стягнути додатковий податок», - зауважила Олена Коробкова, виконавчий директор НАБУ.

Цього разу банківська спільнота занепокоєна тлумаченням ДФСУ норм підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо визнання банками заборгованості безнадійною. Своє бачення цієї норми у вигляді індивідуальної податкової консультації ДФСУ виклала в листі від 08.02.2017 року.

«Заборгованість визнається безнадійною лише в частині сум боргу понад 360 днів», - дає висновок фіскальна служба. Тобто, якщо заборгованість існує тільки за основною сумою боргу, а за доходом відсутня, - для цілей оподаткування визнається лише заборгованість за основною сумою боргу. Експерти банків та зовнішнього аудиту з таким висновком категорично не погоджуються.

Свого часу саме банківська спільнота була ініціатором внесення змін до Кодексу. Банки пропонували в підпункт 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу закласти можливості списання безнадійної заборгованості за негативно класифікованими кредитами в повному обсязі наявної заборгованості. Аргументи на користь цієї ідеї банками неодноразово приводилися на спільних зустрічах з фахівцями Департаменту методології ДФСУ. Проте вона була викривлена у листі податкової, що нівелює позитивну суть внесених змін.

Крім того, відповідно до норми підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу в частині «за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів», сума боргу, визначена у частині першій цієї норми, може бути визнана безнадійною вже за наявності прострочення навіть частини такої суми боргу.

Відповідно до окремих підпунктів статті 139 Кодексу, податковий облік знецінення та створення резервів під знецінення фінансових активів банками базується на вимогах міжнародних стандартів фінансової звітності. Оскільки фінансовий кредит є одним із видів фінансового активу, то, відповідно до параграфа 11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) 32, фінансовий актив – це в тому числі контрактне право отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб’єкта господарювання.

Таким чином, жодна з цих норм не розділяє фінансовий актив на основну суму боргу та нараховані процентні доходи. А знецінення, відповідно до пункту 58 МСБО 39, визнається стосовно всього фінансового активу, а не окремої частини, відносно якої виникли сумніви щодо отримання.

Отже, сума боргу за фінансовим кредитом (активом) є загальна заборгованість боржника по фінансовому кредиту та включає як суму основної заборгованості, так і суму нарахованих доходів.

Висновки експертів банків та зовнішнього аудиту також підтверджуються і Постановою НБУ від 30.06.16 р. № 351 «Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями».

У зв’язку з цим НАБУ звернулася до керівництва ДФСУ з пропозицією переглянути свою позицію та відкликати лист з індивідуальною податковою консультацією. Аналогічне звернення було направлено до Міністерства фінансів України та НБУ.