БІЗНЕС-СПІЛЬНОТА ЗАНЕПОКОЄНА УХВАЛЕННЯМ НЕКОНСТИТУЦІЙНОГО І НЕДІЄВОГО ЗАКОНУ ЩОДО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ІПОТЕЧНИХ ВАЛЮТНИХ КРЕДИТІВ

БІЗНЕС-СПІЛЬНОТА ЗАНЕПОКОЄНА УХВАЛЕННЯМ НЕКОНСТИТУЦІЙНОГО І НЕДІЄВОГО ЗАКОНУ ЩОДО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ІПОТЕЧНИХ ВАЛЮТНИХ КРЕДИТІВ

19.03.2021 Верховна Рада України прийняла у І читанні проект Закону «Про внесення змін до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (щодо кредитів, наданих в іноземній валюті)» № 4475 від 09.12.2020.  


Бізнес-спільнота занепокоєна рішенням ВРУ з огляду на ризик прийняття неконституційного Закону, що матиме негативні наслідки для економіки через зменшення надходжень до Державного бюджету, а також заблокує реалізацію визначених Президентом України завдань з розвитку іпотечного кредитування та державних програм по забезпеченню населення і бізнесу доступними банківськими кредитами (у т.ч. «Доступне житло під 7%», «5-7-9 доступні кредити бізнесу»).Замість спрямування коштів на фінансування державних програм банки будуть змушені вливати вільні кошти в капітал, щоб покрити негативні наслідки ухвалення Закону. Ця ініціатива суттєво погіршує правове становище кредиторів у відносинах з боржниками, збільшує кредитні ризики та ризики втрати кредиторами активів. 


Наводимо основні доводи щодо необхідності відхилення законопроекту, з огляду на суттєві недоліки пропонованого законодавчого регулювання, зокрема:

  • безпідставне розповсюдження умов обов'язкової (примусової) реструктуризації на всі споживчі кредити в іноземній валюті, за якими грошові зобов’язання повністю не погашено, у т.ч. й ті, що обслуговуються належним чином;  
  • порушення конституційного принципу обов’язковості судових рішень та необхідності повторного розгляду судами спорів – пропоноване визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого документа, виданого за рішенням суду для стягнення боргу по кредиту, який підпадатиме під реструктуризацію, суперечить ст. 129-1 Конституції України щодо обов’язковості виконання судового рішення. І вимагатиме від банків у разі порушення клієнтом умов реструктуризації, повторно звертатися до суду і проходити тривалі судові процедури отримання за тим самим кредитним і іпотечними договорами судових рішень про стягнення;
  • негативні для Державного бюджету наслідки, адже пропонований у проекті перерахунок раніше сплачених боржником сум по кредиту вимагатиме проведення погашень боргів за рахунок витрат кредитора. Це призведе до зменшення фінансового результату до оподаткування кредитора та до несплати до бюджету податку на прибуток кредитора у розмірі 18% від суми погашення і від курсової різниці. У 2020 р. 74 діючих банків забезпечили надходження до Держбюджету понад 7,09 млрд. грн. податку на прибуток банківських організацій, що складає майже 7% усіх надходжень до бюджету від сплати податку на прибуток підприємств;  
  • продовження дії мораторію на стягнення забезпечення за валютними кредитами, всупереч позиції Президента України про те, що продовження дії мораторію є одним зі стримуючих факторів відновлення іпотеки. Мораторій діє понад шість років та дає змогу позичальникам ігнорувати умови кредитного договору та уникати примусового виконання зобов'язання, що призвело до зростання частки проблемних активів банків, негативно позначається на їх ліквідності та платоспроможності і загалом на належному функціонуванні банківської системи України. Наявність мораторію не стимулює позичальників до пошуку взаємоприйнятних шляхів врегулювання заборгованості і спричиняє негативний вплив на здатність банків виконувати свої зобов'язання перед вкладниками;
  • недієвість пропонованого механізму реструктуризації кредитів, який передбачає лише подання заяви про проведення реструктуризації, але подальші дії сторін незрозумілі. Взагалі не передбачено вчинення правочинів і належного оформлення договірної документації, погодження між сторонами умов проведення реструктуризації.


Позиція бізнес-спільноти полягає у неприйнятності та необхідності зміни пропонованих у законопроекті підходів до питання реструктуризації валютних кредитів. Насамперед, відмови від популістських рішень, які нівелюють права кредиторів в Україні, повністю перекладаючи на них відповідальність за невиконання боржником своїх зобов’язань.