Уже третій рік триває листування Незалежної асоціації банків України з Національним антикорупційним бюро України, метою якого є домогтися від молодого державного правоохоронного органу поваги до чинного законодавства. Опоненти обстоюють своє бачення і своє право на абревіатуру НАБУ, апелюючи до статей Цивільного та Господарського кодексів, законів і відомостей Єдиного державного реєстру. Дискусія має поки що толерантний характер, але задавнений правничий ступор шкодить діяльності банкірів і не сприяє репутації борців з корупцією.
Незалежну асоціацію банків України створили 4 листопада 2011 року. На установчих зборах представники 80 вітчизняних банків дали своєму дітищу ім’я, а відтак і абревіатуру. Отже, НАБУ фактично провадить свою діяльність понад 7 років, переймаючись розвитком національної економіки взагалі і банківської системи зокрема. 2013 року найбільше профільне об’єднання представників банківської спільноти стало власником свідоцтва України на знак для товарів і послуг «НАБУ» і, вочевидь, вважало, що убезпечило себе від будь-яких філологічних, юридичних і моральних зазіхань.
Але на хвилі боротьби з корупцією український законодавець створив Національне антикорупційне бюро України і Асоціація почала бити на сполох. Адже мас-медіа і державні мужі заходилися експлуатувати рідний банкірам акронім. 2014 року НАБУ звернулась до Кабміну з проханням не допустити дублювання скороченої назви. Урядовці начебто дослухалися до пересторог Асоціації. Як наслідок, у Законі України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 зафіксовано скорочену назву «Національне бюро». Схоже, в цій історії мала б постати крапка. Та не судилося.
Керівництво Національного антикорупційного бюро України без жалю та сум’яття припасувало до своєї діяльності абревіатуру НАБУ. І вже важко визначити, хто став ініціатором цієї приватизації – журналісти, істеблішмент чи новоспечені правоохоронці. З’являються однострої з нашивками, сайт nabu.gov.ua, хештеги у соцмережах, відтак в інфографіці вітчизняних ЗМІ рясно проведено паралель.
Незалежна асоціація банків України не поступається. І сумлінно розвиває епістолярний жанр, періодично надсилаючи до очільника Національного бюро листи. Наразі їх уже сім. Одним із головних аргументів фінансистів є плутанина, яку спричинило дублювання скорочених назв. У поштову скриньку Асоціації надходять листи, адресовані Національному бюро, що містять персональні дані та вельми конфіденційну інформацію, яка охороняється чинним законодавством. До тенет акронімічного абсурду потрапив навіть перший віце-прем’єр-міністр, міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів, котрий у своєму посланні до директора Нацбюро Артема Ситника, відправленого за адресою Велика Васильківська, 72 (а це офіційна адреса НАБУ), розповідає про ситуацію з реалізацією нафти та газового конденсату. До банкірів регулярно засобами телефонного зв’язку звертаються мас-медіа для отримання коментарів і роз’яснень стосовно затримання суддів чи досудових розслідувань антикорупціонерів. Прямують листи, адресовані Асоціації, і до Національного бюро. Але має місце ще один нюанс морально-етичного характеру. Якщо банкіри не гребують допровадити чужі «депеші» антикорупціонерам, то послання до фінансистів, що потрапляють у відомство на Сурікова, 3, зникають безслідно.
Очільник Національного бюро Артем Ситник не переймається звинуваченнями на свою адресу і зовсім не проти існування та діяльності різностатевих близнюків. Юридичний департамент правоохоронного органу продукує власні аргументи. Сентенції відомчих юристів прості: антикорупціонери не здійснюють господарської діяльності і не використовують знак «НАБУ» з комерційною метою, натомість вони «попереджають, виявляють, припиняють, розслідують і розкривають корупційні правопорушення». Підважений правничими дефініціями, полум’яний антикорупціонер уже 5-ть разів поспіль скасовував зустрічі з банкірами, посилаючись на обтяженість державними справами.
Велике починається з малого, – посилаються на китайську мудрість у Незалежній асоціації банків України. Закону треба дотримуватись навіть у дрібницях, –наполягають фінансисти, – особливо, якщо ти обіймаєш посаду, яка передбачає незаплямованість репутації, якщо ти покликаний поборювати незаконослухняних громадян, ким би вони не були. Але ці намагання достукатися до розуму та сумління чиновника нагадують зусилля волаючого в пустелі.
Ця набубнявіла історія далека від розв’язки. Схоже на те, що НАБУ (Асоціації) доведеться позиватися до НАБУ (Бюро). І лише суд (у Києві, а, може, у Страсбурзі) визначить хто, навіщо і чому. А там, вочевидь, і з’ясується: НАБУ – вона чи воно.
Прес-офіс НАБУ