Сьогодні, 30.03.2020, Верховною Радою України прийнято за основу проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності», реєстр. № 2571-д від 30.03.2020р.
НАБУ підтримує прийняття цього законопроекту, оскільки в законодавстві України існує правовий вакуум, адже окремі суди своїми рішеннями «відновлюють» діяльність ліквідованих банків, але ні де-юре, ні де-факто відновити їх діяльність вже неможливо. Законодавство України не передбачає механізму відновлення діяльності банку, в тому числі за рішенням суду, стосовно якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та його ліквідацію.
Національні суди також не роз’яснюють свої рішення. Такими рішеннями судів створено правовий колапс, адже розуміння як виконати таке рішення на сьогодні ні в кого немає: ні на законодавчому рівні, ні в регулятора, ні у ФГВФО. І тому механізм подальших дій повинен бути чітко визначений у законодавстві.
НАБУ вже неодноразово наголошувала, що скасування рішення про віднесення банків до неплатоспроможних не поновлює їх платоспроможності. Що цілком логічно, адже як можна повернути на ринок банк, який, наприклад, два-три роки не здійснював жодної діяльності і перебував в процедурі ліквідації? Такий банк існує лише формально, а фактично – не відповідає жодним вимогам та нормативам НБУ і апріорі не може бути допущеним до здійснення банківської діяльності: видавати кредити, залучати депозити, здійснювати розрахунки тощо.
Крім того, наслідок і тягар реалізації таких судових рішень лягає на ФГВФО - як бути із сумами, які Фонд виплатив вкладникам банків після початку процедури ліквідації цих банків? Наразі Фондом вже виплачено в цілому близько 90 млрд. грн. вкладникам неплатоспроможних банків. Що в цьому випадку робити Фонду? Як повертати вже виплачені кошти вкладникам?
Таким чином, в реаліях національного законодавства говорити про відновлення діяльності неплатоспроможних банків, які ліквідовані, не можна.
Дослідження міжнародного досвіду також свідчить про відсутність практики та механізмів повернення ліквідованого банку на ринок. Зокрема, законодавчі акти ЄС, що регулюють банківські правовідносини, не встановлюють механізму відновлення діяльності/повернення ліцензії банку з метою реалізації рішення суду.
Директиви ЄС не врегульовують питання відновлення діяльності кредитної установи, ліцензію якої було відкликано незаконно. Так, Директива 2001/24/ЄС Європейського парламенту і Ради від 04.04.2001 стосовно заходів щодо відновлення платоспроможності та ліквідації кредитних установ також не врегульовує питання статусу колишньої кредитної установи, ліцензію якої анульовано незаконно і яка не знаходиться у процедуру ліквідації. Не врегульовані ці питання й у Директиві Європейського парламенту та Ради 2006/48/ЄС від 14.06.2006 щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення, яка у статті 17 визначає підстави для відкликання ліцензії, втім, не врегульовує питання відновлення діяльності кредитної установи, ліцензію якої було відкликано незаконно. Не містить відповідних положень і Директива 2014/49/ЄС Європейського парламенту та Ради від 16.04.2014 щодо схем гарантування депозитів (питання повернення виплат чи розрахунків держави/уповноваженої на виплату гарантійних сум інституції із кредитною установою, щодо якої було скасовано рішення про ліквідацію не регулюється). Директива 2014/59/ЄС Європейського парламенту та Ради від 15.05.2014 про фінансове оздоровлення і санацію кредитних установ і інвестиційних фірм також не врегульовує означені правовідносини.
Натомість, у світі існує практика щодо запровадження різних інструментів, якщо неплатоспроможність банку неминуча: bail-in; продаж бізнесу; створення перехідного (брідж) банку; передача частини активів в управління спеціальною компанією. Державна підтримка врегулювання неплатоспроможності банків можлива як виняток у ситуаціях, що загрожують системними кризами.
Підтримуючи необхідність прийняття законопроекту в цілому, банківська спільнота надала Парламенту пропозиції до другого читання, які, зокрема, стосуються норм законопроекту щодо:
- прийняття рішень Національним банком України на основі «професійного судження»;
- погодження НБУ голів та членів наглядової ради банків;
- підстав віднесення банків до категорії проблемних та неплатоспроможних тощо.
Триває діалог із Комітетом ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики щодо врахування пропозицій банківської спільноти, які ґрунтуються на важливих практичних аспектах діяльності банків та покликані удосконалити пропоноване законодавче регулювання та підвищити його ефективність.