Верховною Радою України ухвалений у 1-му читанні проект Закону «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства», № 4409 від 20.11.2020, який наразі готується до другого читання.
Незалежна асоціація банків України (НАБУ) дотримується раніше висловленої позиції щодо необхідності суттєвого доопрацювання законопроекту до 2-го читання для недопущення погіршення правового становища кредиторів у процедурах банкрутства чи повернення у банкрутство «сірих» схем.
Даний законопроект не є «технічним», як його презентує Мін’юст, а містить істотні зміни практично щодо всіх етапів процедури банкрутства. Змінами погіршується правове становище банків-кредиторів у відносинах з боржниками, повертаються механізми затягування процедур банкрутства (адже збільшуються строки повернення коштів кредиторам) та вводиться в обіг механізм реалізації майна банкрутів за безцінь, без врахування волі кредитора.
Банківська спільнота вкотре наголошує, що категорично проти норм законопроекту щодо:
- оплати основної винагороди арбітражному керуючому за рахунок коштів від продажу майна, яке перебуває в заставі банку;
Банки, як основні забезпечені кредитори, категорично проти вказаної новації, яка спрямована на зменшення суми коштів, які отримують забезпечені кредитори в процедурах банкрутства, а де-факто перетворює їх на «спонсорів» процедури. Такий підхід не відповідає меті процедури та суперечить інституту забезпечення зобов’язань, який гарантує кредитору першочергове погашення його вимог за рахунок застави, а у арбітражних керуючих буде відсутня зацікавленість у пошуку інших активів боржника та оперативному русі справи (чим довше триватиме процедура, тим більшу суму щомісячної винагороди можна «заробити» з коштів, виручених від продажу застави). Крім іншого, у забезпеченого кредитора відсутнє право голосу в засіданнях зборів та комітету кредиторів, отже він не впливає на хід справи, вибір арбітражного керуючого, погодження його звітів та результатів роботи, тому оплата за рахунок забезпеченого кредитора основної винагороди арбітражного керуючого є безпідставною; - позбавлення кредиторів можливості визначення умов продажу майна боржника – у проекті пропонується позбавити прав забезпечених кредиторів та конкурсних кредиторів погоджувати умови продажу майна боржника, та наділити такими повноваженнями арбітражних керуючих та суд. Норма, окрім необґрунтованого та безпідставного звуження прав кредиторів, включно з забезпеченими кредиторами, відновить старі «схеми» зловживань з боку арбітражних керуючих, менеджменту боржників та ін.;
- надання права арбітражному керуючому (ліквідатору) здійснювати продаж усього або частини майна банкрута у вигляді єдиного майнового комплексу (далі – ЄМК)
Комітет кредиторів і забезпеченого кредитора позбавляють права визначати (погоджувати) умови торгів та склад лотів. Поверне «сірі» схеми формування лотів з майна банкрута так, щоб максимально зменшити попит на це майно, мінімізувати можливість його продажу за найвищою ціною та усунути від участі в аукціоні зацікавлених осіб (виставлення на аукціон в одному лоті об’єктів нерухомого майна, розташованого в різних регіонах, у т.ч. «зоні АТО», та з різним цільовим призначенням; включення до лоту неліквідного майна; штучного зниження вартості цінних активів у складі ЄМК та завищення вартості неліквідних активів в загальній ціні лота; тощо). Усі перераховані дії мали місце на практиці до введення в дію Кодексу та були направленні не на максимальне погашення вимог кредиторів, а на викуп на неринкових і неконкурентних умовах усіх активів боржника бенефіціаром такого боржника; - проведення другого повторного аукціону з можливістю зниження початкової ціни без визначення граничної вартості
Пропозиція усуває кредиторів від прийняття будь-яких рішень (умови продажу майна мають визначатись кредиторами), тобто, позбавляє можливості запобігти реалізації майна за безцінь. Поверне старі «схеми» реалізації майна за яких на практиці ліквідне майно боржника могло бути реалізоване за символічною ціною в 1 (одну) гривню чи 1 (одну) копійку; - передачу майна, виявленого після ліквідації державі або територіальній громаді - сумнівна норма, яка аж ніяк не захищає права кредиторів, виявлення майна може бути підставою для перегляду рішень у справі за нововиявленими обставинами, натомість передача активів у власність територіальної громади позбавить таку можливість сенсу і порушить законні інтереси кредиторів;
- розподілу коштів між кредиторами лише в разі наявності коштів для задоволення всіх вимог однієї черги;
Зміни сприятимуть накопиченню коштів на рахунку боржника та зволіканню з погашенням вимог кредиторів, зменшенням розміру вимог, що можуть бути задоволені через «проїдання» коштів на винагороду та витрати арбітражного керуючого; - скорочення строку (з трьох до двох років), за який боржник має подавати декларацію про свій майновий стан при відкритті процедури банкрутства фізичної особи. Вважаємо, що обов’язок боржника розкрити перед кредиторами і судом повну і достовірну інформацію про майновий стан своєї сім’ї за останні 3 роки, що передують відкриттю справи, має залишитись незмінним;
- права арбітражного керуючого проводити збори і комітет кредиторів, оскільки в цьому випадку кредитори можуть не отримати можливості складати протокол і контролювати голосування, що дозволить легко фальсифікувати сам факт зборів чи результати голосування та лише породить малоперспективні спори з цього приводу між кредиторами і арбітражним керуючим;
- призначення арбітражного керуючого за заявою ініціюючого кредитора або боржника – фізичної особи, оскільки це вбиває незалежність арбітражного керуючого, ставить інших кредиторів і боржника у вразливе становище через високий ризик упередженості арбітражного керуючого (у ПЗУ № 4409 цю норму пропонується ввести у Кодекс з процедур банкрутства на постійній основі, шляхом включення норми в «тіло» Кодексу, тоді як наразі це положення діє як тимчасова норма до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
Інші статті розділу