НАБУ звернулася до Верховної Ради України щодо необхідності суттєвого доопрацювання проекту Закону «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства», № 4409 від 20.11.2021 та виключення норм, що суттєво погіршують правове становище банків – кредиторів, повертають механізми затягування процедур банкрутства та вводять в обіг механізми реалізації майна банкрутів за безцінь, без врахування волі кредиторів (тобто, ведуть до зменшення надходження коштів кредиторам від продажу майна).
Законопроект презентувався як технічні зміни до Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс), однак, містить істотні новації з багатьох аспектів процедури і норми, що значно погіршують правове становище банків – кредиторів. Зокрема, принципові заперечення банківської спільноти викликає пропоноване:
-
розширення джерел оплати винагороди арбітражному керуючому і його витрат за рахунок коштів від продажу заставного майна боржника - зауважують, що пропозиція неприйнятна і є вкрай демотивуючим фактором щодо скорочення строків тривалості та ефективності процедур банкрутства, швидкого погашення вимог кредиторів. Новація веде до того, що забезпечені кредитори стануть законодавчо зобов’язаними «спонсорами» процедури, оскільки у арбітражних керуючих буде відсутня зацікавленість у пошуку інших активів боржника та оперативному вирішенні справи (чим довше знаходиться в процедурі, тим більше може заробити), що не відповідає меті процедури та суперечить інституту забезпечення зобов’язань, який гарантує кредитору першочергове погашення його вимог за рахунок заставного майна;
- позбавлення кредиторів можливості визначення умов продажу майна боржника - діючий Кодекс ключову роль у визначенні умов продажу майна боржника надає тим, хто найбільше зацікавлений у його реалізації за найвищою ціною, тобто, кредиторам. Однак, пропонується позбавити прав забезпечених кредиторів та конкурсних кредиторів погоджувати умови продажу майна боржника, та наділити такими повноваженнями арбітражних керуючих та суд. Така норма, окрім необґрунтованого та безпідставного звуження прав кредиторів, включно з забезпеченими кредиторами, відновить старі «схеми» зловживань з боку арбітражних керуючих, менеджменту боржників;
-
надання права арбітражному керуючому (ліквідатору) здійснювати продаж усього або частини майна банкрута у вигляді єдиного майнового комплексу (далі – ЄМК) - неефективна й невиправдана попередньою практикою пропозиція, яка означатиме повернення «сірих» схем у банкрутство, що мали місце до введення в дію Кодексу та були направленні не на максимальне погашення вимог кредиторів, а на викуп на неринкових і неконкурентних умовах усіх активів боржника бенефіціаром такого боржника;
-
проведення другого повторного аукціону з можливістю зниження початкової ціни без визначення граничної вартості – усуває кредиторів від прийняття будь-яких рішень (умови продажу майна мають визначатись кредиторами), тобто, позбавляє можливості запобігти реалізації майна за безцінь. Новація позбавляє кредиторів правосуб’єктності, що не виправдано, оскільки таке позбавлення повинно стосуватися лише боржника, який вів свою діяльність не розумно, а не кредиторів. Відтак, така пропозиція законопроекту поверне старі «схеми» реалізації майна за яких на практиці ліквідне майно боржника могло бути реалізоване за символічною ціною в 1 (одну) гривню чи 1 (одну) копійку;
-
права арбітражного керуючого проводити збори і комітет кредиторів - в цьому випадку кредитори можуть не отримати можливості складати протокол і контролювати голосування, що дозволить легко фальсифікувати сам факт зборів чи результати голосування та лише породить малоперспективні спори з цього приводу між кредиторами і арбітражним керуючим;
-
призначення арбітражного керуючого за заявою ініціюючого кредитора або боржника – фізичної особи, - це вбиває незалежність арбітражного керуючого, ставить інших кредиторів і боржника у вразливе становище через високий ризик упередженості арбітражного керуючого, створює суперечності між положеннями Кодексу (щодо конфлікту інтересів, підстав для відмови в призначенні арбітражного керуючого, якщо він є пов’язаним з боржником тощо);
-
зміни черговості задоволення вимог кредиторів, які сприятимуть накопиченню коштів на рахунку боржника та зволіканню з погашенням вимог кредиторів, зменшенням розміру вимог, що можуть бути задоволені через «проїдання» коштів на винагороду та витрати арбітражного керуючого;
-
скорочення строку (з трьох до двох років), за який боржник має подавати декларацію про свій майновий стан при відкритті процедури банкрутства фізичної особи. Вважаємо, що обов’язок боржника розкрити перед кредиторами і судом повну і достовірну інформацію про майновий стан своєї сім’ї за останні три роки, що передують відкриттю справи, має залишитись незмінним.
Крім письмового звернення, аргументація банківської спільноти щодо неприйнятності даних норм була також озвучена представником Комітету НАБУ з питань правового забезпечення діяльності банків та захисту прав кредиторів на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку, у роботі котрого перебуває даний законопроект.