Тест на Приватбанк: як складе його український суд і новий президент

Тест на Приватбанк: як складе його український суд і новий президент
Олена Коробкова, виконавчий директор НАБУ
Найбільший банк став розмінною монетою у великій політичній грі. На кону – фінансова стабільність усієї країни.

Судова тяганина щодо того, чи було Приватбанк націоналізовано законно, чи ні, млявими темпами тривала понад два роки.

І скоріш за все безуспішно тривала б ще довше, якби не подув вітер великих політичних змін.

Неочікувано для фінансового ринку Окружний адмінсуд виніс своє рішення якраз перед фінальним раундом президентських виборів, результат яких після першого туру був цілком прогнозований.

Три дні знадобилося суддям для винесення трьох знакових рішень по цій справі.

Крім того, що націоналізація банку – не законна, суд також постановив відмінити рішення щодо списку інсайдерів Приватбанку, а також особисту поруку головного бенефіціара за кредитами рефінансування, знявши з колишнього співвласника Приватбанку фінансову відповідальність. 

Але апогеєм апофеозу стало рішення Шостого апеляційного адмінсуду від 13 травня, який постановив, що НБУ не мав права проводити планові та непланові перевірки фінансової стабільності банку.

Тобто державний регулятор, яким є Національний банк України, і святий обов’язок якого стежити за платоспроможністю українських банків, не мав права виконувати свої безпосередні функції.

Звісно, українські суди відомі абсурдністю своїх рішень, проте подібне все ще не перестає дивувати.   

Безумовно, війну ще не програно і надія, що здоровий глузд все ж переможе, ще є.

Щонайменше Верховний Суд своїм рішенням від 21 травня сказав рішуче "ні" спробі колишніх акціонерів уникнути відповідальності по кредитам рефінансування, виданим банку на понад 2,7 млрд грн.

Позов подавався від Нікопольського феросплавного заводу та кіпрської компанії Травелко Холдингз Лімітід, майно яких у 2017 року було передано регулятору в якості застави.    

Вирішувати, чи повинна держава повернути акції Приватбанку, чи ні, судді Господарського суду Києва зберуться 4 червня.

 

Проте чи справді колишні власники найбільшого і ще донедавна найбільш проблемного банку країни хочуть його повернути?

 

Як відомо, на момент націоналізації Приватбанку 95% його корпоративного портфелю складали проблемні кредити, видані пов’язаним з колишніми акціонерами компаніям.

Згідно з даними детективної агенції Kroll і міжнародної консалтингової компанії AlixPartners, які проводили незалежне розслідування у 2018 році, 75% усього кредитного портфелю взагалі були консолідовані в кредити 36 афільованих з акціонерами компаній.

Крім того, на докапіталізацію Приватбанку держава загалом витратила взяті в борг 5,5 млрд доларів.

Якщо розділити цю суму на всіх українців віком від 18 років (35 млн осіб за даними ЦВК), то вийде близько 160 доларів на кожного.

Мінімум стільки всім нам доведеться віддати за спасіння банку, який слугував бездонним гаманцем для пов’язаних бізнесів групи "Приват". Чи готові колишні акціонери повернути ці кошти?     

Якщо ж НБУ все ж програє і Приватбанк повернуть колишнім власникам, країна отримає банк "Україна" №2.

Тобто найбільший банк, клієнтами якого є понад 20 млн українців, просто перестане існувати. А отже – виконувати свої зобов’язання по депозитам, обслуговуванню рахунків підприємств тощо.

Як і ліквідація банку "Україна", це призведе до паніки на ринку,  коливань курсу валют з однозначним подальшим знеціненням гривні, зростання інфляції і ще більшого падінню платоспроможності українців.

Саме для того, щоб не допустити колапсу фінансової системи країни, держава пішла на такий дорогий крок з порятунку Приватбанку, бо він був "занадто великим, щоб упасти".

Існує велика ймовірність, що нам доведеться пробачити близько 2 млрд доларів, шляхом списання проблемних кредитів, оформлених на пов'язані бізнес-структури. 
 

Не зважаючи на подальші судові рішення, в Україні не існує процедури ренаціоналізації банку.

Тобто націоналізація – це шлях в один кінець. Щоб змінити це, необхідно вносити правки в закони "Про банки і банківську діяльність", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", низку підзаконних нормативних актів, створювати процедуру, прописувати її, виділяти на це знову ж таки гроші з бюджету.

У світлі прийдешніх парламентських виборів така законодавча перспектива виглядає вельми туманно, принаймні цього року.

 

Окрім прагнення позбавитися боргу в 2 млрд доларів, юридичне рішення на користь колишній власників банку має ще одне важливе значення.

Таке рішення знімає усю фінансову і юридичну відповідальність за дії, що призвели до неплатоспроможності банку.

Відповідно, знімаються арешти з рахунків по всьому світу, заборона на право володіти фінансовою установою і займатися банківською справою впродовж 10 років.

Водночас наші міжнародні партнери навряд чи волітимуть і надалі забезпечувати Україну доступним фінансуванням, яке витрачається на вирішення проблем олігархів, а не на реалізацію якісних реформ в країні.

Без кредитів МВФ та інших донорів Україна не зможе підтримувати поточний баланс і мати реальний шанс на покращення і зростання економіки в найближчому майбутньому. 

Історія з Приватбанком – це перший серйозний тест на зрілість для нового керівництва країни, а також на їх готовність не піддаватися шантажу олігархату і діяти виключно в інтересах України та її громадян.

І я дуже сподіваюся, що цей тест новий президент здасть "на відмінно".