Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6140/16 від 30.05.2017р.
Виконання поручителем зобов'язань перед кредитором боржника не може вважатись поворотною фінансовою допомогою, наданою боржнику, оскільки відсутній факт передання платнику податку грошових коштів у користування.
Договір про надання поворотної фінансової допомоги та договір поруки мають різну правову природу, тому виконання договору поруки перед банківською установою не являється фінансовою допомогою для боржника, а отже, не включається до його валового доходу.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалах від 22 вересня 2015 року у справі К/800/45685/14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/51372380) та від 13 квітня 2016 року у справі К/800/38677/13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/57493262 ).
З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66900608
Постанова Верховного Суд України від 24 травня 2017 року
ВСУ продовжує відмовляти у перегляді судових рішень, якими звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком на квартиру. При цьому ВСУ зазначає, що хоча, у справі, яка переглядається, суд ухвалюючи судові рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку»,однак, установивши факт невиконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, правильно вирішив спір по суті, захистивши порушені права кредитора щодо виконання позичальником забезпечених іпотекою грошових зобов'язань.
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року
ВССУ зазначив, що висновок апеляційного суду про відсутність підстав для виселення з посиланням на факт придбання квартири не тільки за кредитні кошти не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, у той час як порядок виселення встановлений ст. 109 ЖК УРСР.
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року
Відмовляючи у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності ВССК відмовив у його задоволенні, оскільки застереження у договорі іпотеки, укладеному між сторонами, про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки стосується лише позасудового способу врегулювання спору.
