Постанова Верховного Суду країни від 24 травня 2017 року
Ухвалою ВСУ (http://reyestr.court.gov.ua/Review/67721613) відмовлено у перегляді та визнано законною постанову ВГСУ (http://reyestr.court.gov.ua/Review/67155626), якою було скасовано рішення судів попередніх інстанцій та визнано незаконним зупинення провадження у справі у зв’язку із проведенням експертизи. При цьому, ВГСУ керувався наступним.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, ухвала про зупинення провадження у справі має містити, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання.
Натомість, суд першої інстанції, призначаючи експертизу у справі та зупиняючи провадження у ній, з яким погодився і апеляційний господарський суд, не навів обґрунтування необхідності спеціальних знань для оцінки правильності поданих позивачем розрахунків заборгованості, не зазначив, у чому полягала потреба у спеціальних знаннях та яких саме спеціальних знань не вистачає суду для вирішення спору по суті. Поставлені судом перед експертами питання не вимагають спеціальних досліджень, їх вирішення віднесено до компетенції суду.
Тобто, в даному випадку призначення експертизи та порушення перед судовим експертом питань, вирішення яких знаходяться в компетенції суду, призводить до затягування розгляду справи всупереч ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
ВСУ, розглядаючи спір про підвідомчість споживчого кредиту третейському суду, підтвердив незмінність своєї правової позиції: незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Т. ч. спір про стягнення з боржника на користь банку заборгованості за договором споживчого кредиту не підвідомчий третейському суду.
Однак, що стосується поручителя за споживчий кредитом, то ВСУ зазначив про підвідомчість даного спору третейському суду, оскільки поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, оскільки у справі, яка переглядається, договір поруки містить третейське застереження, то спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, за виконання зобов'язань за яким останній поручився, підвідомчий третейському суду, отже, рішення третейського суду в цій частині ухвалено в межах його повноважень.
З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/66907391
Постанова Верховного Суду країни від 15 травня 2017 року
ВСУ відмовлено у перегляді рішень судів попередніх інстанцій, оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.
З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/66691943
Постанова Вищого господарського суду України від 18 травня 2017 року
ВГСУ, вирішуючи спір про стягнення пені в іноземній валюті підтвердив незмінність судової практики.
При цьому зазначив, що згідно договору максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 3-29гс15).
З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/66561309
Постанова Вищого господарського суду України від 23 травня 2017 року
ВГСУ розглядаючи позов про стягнення боргу, зазначив, що урахуванням положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, у позивача (тобто банку) відсутні правові підстави самостійно змінювати призначення платежів та відповідно зараховувати сплачені кошти на власний розсуд.
З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/66684510
Постанова Верховного Суду України від 24 травня 2017 року
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом у зв’язку із пропуском строку позовної давності, ВСУ виходив із того, що за змістом статті 257, частини другої статті 264, частин четвертої, п'ятої статті 267 ЦК України, частини першої статті 118, частини першої статті 122 ЦПК України перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності.
З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/66907384