Проект Закону «Про внесення змін до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (щодо кредитів, наданих в іноземній валюті)», реєстр. № 4475 від 09.12.2020р.

Суть:

Законопроект передбачає обов'язкову реструктуризацію валютних кредитів на визначених ним умовах, а саме внаслідок внесення доповнень до Закону України «Про споживче кредитування», якими:

поширюються норми законопроекту на усі споживчі кредити, надані у іноземній валюті, за якими грошові зобов’язання, виражені в іноземній валюті, повністю не погашено;
передбачено проведення обов’язкової реструктуризації на підставі закону (а не на підставі договору про реструктуризацію), на умовах, визначених законом (а не договором);
за наслідками реструктуризації перерахувати усі грошові зобов’язання у гривні (без прив’язки до іноземної валюти) за середнім курсом (між курсом на дату укладення договору та курсом НБУ на день реструктуризації);
списати неустойку (штрафи, пеню), а сплачену до проведення реструктуризації неустойку зарахувати на погашення «тіла» кредиту та процентів за користування кредитом;
процентну ставку за користування кредитом, що застосовувалась до реструктуризації, переглянути на таку: половина розміру UIRD у відповідній іноземній валюті, а для періодів, коли такого індексу ще не існувало – половина облікової ставки НБУ; суми процентів, що були сплачені до моменту реструктуризації понад такі розміри, в ході реструктуризації зарахувати на погашення «тіла» кредиту та не сплачених процентів за користування кредитом;
після реструктуризації встановити ставку за користування кредитом у розмірі UIRD у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на момент початку календарного дня, у який проводиться реструктуризація), збільшеного на один процент; надалі здійснювати щорічний перегляд ставки в залежності від зміни цього індексу;
після реструктуризації кредит було повернуто протягом 10 років зі сплатою «тіла» кредиту рівними частками щомісячно (а якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення кредиту – протягом такого строку);
якщо кредит було продано (здійснено відступлення право вимоги) до реструктуризації за суму меншу, ніж загальний борг за кредитом, то борг за кредитом зменшити на відповідну суму;
кредитодавець після проведення реструктуризації не зміг вимагати дострокового повернення кредиту (навіть у випадку прострочення платежів позичальником після реструктуризації);
після реструктуризації протягом трьох років встановити такі заборони: заборону на примусове звернення стягнення (відчуження без згоди власника) на житлове нерухоме майно боржника для забезпечення виконання простроченого зобов’язання;
заборону кредитодавцю оформлювати іпотечне житло у свою власністю, продавати іпотечне житло третім особам на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, та ін.