Роман Шпек: не можна перекладати на банки виконання соціальних гарантій держави

Роман Шпек: не можна перекладати на банки виконання соціальних гарантій держави

Сьогодні, 8 травня, Кабінет Міністрів України, розглядає проект постанови «Про затвердження порядку надання позики ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Порядком передбачено механізм одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок, передбачених статтями 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зазначається, що позика надається у національній валюті та погашається протягом 10 років, починаючи з п’ятого року закінчення будівництва або згідно з договором, укладеним з банком. Умови надання позики, її розмір та сплата відсотків визначаються банківською установою.

То чи вирішить ця постанова житлове питання військовослужбовців-учасників АТО та чи буде вона практично реалізована?

Перше, що викликає запитання, це норма про погашення позики, починаючи з 5-го року. Слід враховувати, що банки визначають терміни надання кредитів з урахуванням термінів залучення коштів. Наразі залучення коштів фізичних осіб та бізнесу за своєю строковою структурою є короткостроковими, зокрема, в коштах населення частка депозитів з терміном погашення до трьох місяців перевищує 60%.

При обговоренні проекту постанови на це звернув увагу і Нацбанк. Така норма призведе до погіршення фінансового стану та ліквідності банків, як наслідок – негативно вплине на здатність банків виконувати свої зобов’язання перед вкладниками.

Також проект постанови не узгоджується з Господарським кодексом України, Законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про банки і банківську діяльність» в частині права фінансових установ самостійно визначати напрями своєї діяльності без втручання органів державної влади у господарські відносини.

У своїх експертних висновках органи державної влади зазначають, що проект постанови неприйнятний, з огляду на те, що відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки надають банківський кредит, самостійно визначають свою кредитну політику та проводять кредитування на умовах, визначених нормативними документами банку, а органам державної влади забороняється будь-яким чином втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. При цьому зазначеним Законом та іншими законодавчими актами, що регулюють банківську діяльність, взагалі не передбачено надання банками позик.

Виникає й низка супутніх питань – як буде вирішуватись питання із забезпеченням кредиту; чому позики передбачаються лише на будівництво/реконструкцію будинків чи придбання дачних будинків, але не йдеться про придбання квартир чи будинків? Дивний підхід, якщо кінцева мета вирішити житлове питання ветеранів.

То чи є інший шлях?

Державні органи, які розглядали проект постанови, звертали увагу, що надання пільгових позик ветеранам війни на цілі, визначені статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», може бути здійснено через запровадження цільових державних програм зі стимулювання довгострокового банківського кредитування під забезпечення гарантіями Уряду України/місцевих органів влади та/або передбачення у Державному бюджеті України статті витрат щодо відшкодування банкам відсоткової ставки за такими кредитами.

Зі своєї сторони, НАБУ також би хотіла звернути увагу, що залучення представників банківської спільноти до обговорення та розробки збалансованого рішення також сприяло б досягненню поставленої мети та того соціального ефекту, який би дійсно забезпечив пільгові умови отримання кредитних коштів особами, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини.

Цей випадок тривожить і у більш широкому контексті. Уряд як власник понад половини банківської системи заявив програму роздержавлення у банківському секторі та відмови від втручання у господарську діяльність банків. Наочний приклад наслідків такого втручання у минулому добре відомий: частка NPL у державних банках складає 65% і є суттєво вищою за середній показник ринку.

Але тепер Уряд навпаки намагається посилити втручання у банківську систему, переклавши на неї функції державної підтримки замість вирішення соціальних потреб ветеранів цивілізованим європейським шляхом – через цільові бюджетні програми. Це прямо суперечить урядовим деклараціям про дерегуляцію, посилення незалежності банків, наданих у тому числі і міжнародним фінансовим організаціям. Якщо слова розходяться з ділом, то доброго діла не буде.