Захист прав кредиторів – міф чи реальність?

Захист прав кредиторів – міф чи реальність?
Сергій Панов, голова Правління АТ "Банк Кредит Дніпро"

В Україні не надто розвинене кредитування через відсутність належного захисту кредиторів. Як це змінити?

Традиційно, після свят хотілося б читати (та й писати) про перемоги, досягнення та здобутки. Тим паче, що у нашої банківської системи здобутків чимало.

За 11 місяців 2021 року банки отримали 65,7 мільярда гривень чистого прибутку. Ця цифра у півтора рази перевищує показник аналогічного періоду 2020 року й підтверджує, що банківська система стабільна та надійна.

Проте водночас залишається глобальне завдання для банківської спільноти — відновлення кредитування.

За статистикою, бізнес в Україні значно недофінансований, порівняно з країнами ЄС, це саме стосується і населення. І ось тут виникає запитання — а що ж стоїть на шляху? Що заважає активному розвитку кредитування? Адже ліквідність банківської системи більш ніж достатня, потреба у клієнтів існує.

Чи сприяє розвитку кредитування Регулятор? Відповідь однозначна — так. НБУ максимально підтримує банки та рекомендує в ситуації із зайвою ліквідністю вкладати її не лише в ОВДП, а й активно кредитувати розвиток бізнесу, будівництво тощо — все те, що так чи інакше впливає на подальше економічне зростання та зростання добробуту населення.

Як стимулювати іпотеку в Україні?

В останні роки в Україні вже зроблені важливі кроки щодо кредитної підтримки підприємців (програма 5-7-9) та пожвавлення іпотечного кредитування шляхом запровадження Державної програми "Доступна іпотека", є успішні програми теплозбереження та підтримки вітчизняних виробників, фермерів.

Може вже настав час поширити цей досвід на програму кредитування військовослужбовців та інших категорій громадян, яким треба надати підтримку? Доречно, приміром, передбачити повну чи часткову компенсацію державою відсотків за кредитами таких категорій осіб.

То що ж заважає активному розвитку кредитування в Україні?

Відповідь не нова, вона з нами вже останні кілька років — це захист прав кредиторів. Поновлення кредитування без належного та адекватного захисту прав кредиторів неможливе в жодній країні.

Суспільство, в якому ми живемо, повинне змінити менталітет і філософію ставлення до грошей. Якщо ти позичив, ти обов'язково повернеш кредит.

Роль держави тут не лише у захисті прав кредиторів, а й підтримка позичальників. Необхідні державні програми, які допомагають бізнесу та населенню у разі виникнення об'єктивних складнощів з обслуговуванням боргу. І в той же час не робити з боржника героя та Робін Гуда, як це робиться зараз.

Окрім переформатування ставлення до обслуговування кредитів, нам вкрай необхідна якісна судова реформа, а також можливість врегулювання безспірних боргів у позасудовий спосіб. До речі, це робоча європейська практика.

І що стосується судової реформи, то, крім усієї необхідної програми-мінімум — ефективність, розвантаженість, оперативність розгляду справ, — також існує ідея створення спеціалізованого фінансового суду чи окремої судової палати з розгляду фінансових спорів.

Аргумент на користь цієї ідеї: за даними НБУ, наразі четверта частина всіх судових процесів пов'язана з фінансовим сектором.

Також нам потрібно вирішити проблеми фактичної недієвості механізму досудового врегулювання безспірної заборгованості за кредитами на підставі виконавчих написів нотаріусів, також розвинути інститут наказного провадження.

Одразу наголошу: йдеться лише про безспірну заборгованість. І оскільки є висока ймовірність того, що судова реформа — це гра надовго, кредиторам інструмент позасудового врегулювання потрібен уже "на вчора", питання необхідно вирішувати невідкладно.

І для кредиторів, і для позичальників такий інструмент означає оперативне та менш затратне врегулювання боргу, без судової тяганини, що може тривати кілька років. Адже, окрім того, що чекати на рішення суду — це боляче, звернення до суду — це ще й розкіш, з огляду на витрати.

Важливо не допустити запровадження нових або продовження дії чинних економічних мораторіїв, яких у нашій державі діє багато. І щодо держпідприємств, і щодо "Укрзалізниці", і щодо підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Як відомо, плюс до цього всього розглядаються ініціативи запровадження нових мораторіїв. Наявність мораторіїв не лише призводить до неможливості виконання судових рішень, за що нашій державі регулярно перепадає від ЄСПЛ, а й обмежує можливості багатьох отримати фінансування та зумовлює відсутність конкурентної ринкової економіки в цілих галузях.

Передбачуваність законодавства та стабільні "правила гри", невтручання держави в договірні відносини (зокрема, шляхом примусу до ретроспективної зміни умов кредитування на невигідних для кредитора умовах і покладання лише на кредитора усіх збитків), а також ефективність механізмів примусового стягнення боргів у разі невиконання чи неналежного виконання умов кредитних договорів, — це необхідні умови для забезпечення належного захисту прав кредиторів у відносинах із боржниками.

Для досягнення цієї мети також необхідно відхилити низку невиважених законодавчих ініціатив, що створюють правові колізії, нівелюють зміст іпотеки як способу забезпечення виконання зобов’язань або спотворюють визначення поняття "кредит", і таким чином посилюють кредитні ризики.

Особливу пересторогу викликають законопроєкти №5883 про припинення іпотеки після спливу строку позовної давності та №5739, яким розширюється тлумачення терміну "кредит", визначаючи його як "суму наданого кредиту та відсотки за його користування". Такі ініціативи створюють підґрунтя для зловживання тим, хто не планує повертати борги.

Зазначу, що це не всі описані проблеми захисту прав кредиторів, але ми як Незалежна асоціація банків України сподіваємося, що головну думку донесли. Надалі докладемо максимум зусиль, аби позиція банківської спільноти була почута та врахована.