ВССУ, розглядаючи справу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу спростував висновок суду апеляційної інстанції, який відмовляючи у задоволенні позову з підстав того, що представник банку не надав висновок про оцінку предмета іпотеки, а визначену у п. 1.2 договору іпотеки ціну предмета іпотеки не можна вважати погодженою між сторонами ціною продажу предмета іпотеки у розумінні ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», не звернув уваги на те, що у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону, у якій зазначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64563260
Відмовляючи у задоволенні позову ВССУ дотримався існуючої судової практики, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64435380
ВССУ провівши аналіз норм матеріального права, зазначив, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ч. 2 ст. 39 цього Закону таке рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64534718
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року
ВССУ, розглядаючи справу про звернення стягнення на іпотеку, право власності на яке перейшло до спадкоємців іпотекодателя, зазначив про наступне.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-31цс16.
Таким чином, суду апеляційної інстанції слід встановити, чи наявні підстави для застосування положень ст. 1281 ЦК України щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, оскільки у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.
З повним текстом ухвали Ви можете
ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64563259
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року
ВССУ, розглядаючи справу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу, спростував висновок суду апеляційної інстанції, який, відмовляючи у задоволенні позову з підстав того, що представник банку не надав висновок про оцінку предмета іпотеки, а визначену у п. 1.2 договору іпотеки ціну предмета іпотеки не можна вважати погодженою між сторонами ціною продажу предмета іпотеки у розумінні ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», не звернув уваги на те, що у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону, у якій зазначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64563260
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року
Відмовляючи у задоволенні позову, ВССУ дотримався існуючої судової практики, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64435380
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року
ВССУ, провівши аналіз норм матеріального права, зазначив, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ч. 2 ст. 39 цього Закону таке рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64534718
Постанова Верховного Суд України від 22 лютого 2017 року
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, ВСУ, виходив з того, що припинення зобов'язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином, а заміна кредитора у зобов'язанні та наявність рішення суду не є підставою для припинення іпотеки, якою забезпечуються виконання кредитного договору, умови якого боржником належним чином не виконані. Окрім того, пропущення строку для пред'явлення виконавчих листів про стягнення боргу за кредитним договором не є передбаченою законом підставою для припинення договору іпотеки.
З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/65072860
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року
ВССУ, розгядаючи справу про звернення стягнення на іпотеку, право вланості на яке перейшло до спадкоємців іпотекодателя, зазначив про наступне.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-31цс16.
Таким чином, суду апеляційної інстанції слід встановити, чи наявні підстави для застосування положень ст. 1281 ЦК України щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, оскільки у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.
З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64563259
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року
ВССУ, розглядаючи справу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу спростував висновок суду апеляційної інстанції, який відмовляючи у задоволенні позову з підстав того, що представник банку не надав висновок про оцінку предмета іпотеки, а визначену у п. 1.2 договору іпотеки ціну предмета іпотеки не можна вважати погодженою між сторонами ціною продажу предмета іпотеки у розумінні ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», не звернув уваги на те, що у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону, у якій зазначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64563260
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року
Відмовляючи у задоволенні позову ВССУ дотримався існуючої судової практики, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64435380
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року
ВССУ провівши аналіз норм матеріального права, зазначив, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ч. 2 ст. 39 цього Закону таке рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64534718