Судова практика ВСУ / вищих касаційних судів за січень 2017 року

ВССУ підтвердив незмінність правової позиції та відмовив у задоволенні позову, оскільки положеннями статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку» не передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1219цс16, від 26 жовтня 2016 року в справі № 6-1625цс16 та від 02 листопада 2016 року в справі № 6-2457цс16.

З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64284771


ВССУ, переглядаючи в касаційному порядку спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підтримав висновок апеляційного суду, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову в частині вимог про вилучення у відповідача або у інших осіб, у яких може знаходитися транспортний засіб, який є предметом застави, спірного автомобіля та передачі його в управління банку на період до його реалізації, правильно виходив з того, що відповідно до договору застави заставодавець уповноважує заставодержателя вилучити предмет застави разом з документами та ключами до нього у заставодавця та/або в третіх осіб, де б та в кого б він не знаходився й передати його на зберігання на майданчик заставодержателя або сторонньої організації (особи) - зберігача та/або зняти реєстраційні номери з транспортного засобу, а також управляти ним та зберігати його за рахунок заставодавця та до усунення порушень чи обставин, які стали підставою вилучення предмету застави. При виконанні зазначених дій вважається, що заставодержатель управляє предметом застави та діє як повноважний представник заставодавця, а договір є згодою заставодавця на виконання заставодержателем зазначених вище дій.

Встановивши, що питання вилучення предмета застави та передачі його в управління банку врегульовано умовами договору застави, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64285175


ВГСУ дійшов висновку про можливість звернення стягнення на іпотеку шляхом визнання права власності з тієї підстави, що Іпотекодавець зареєстроване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь; об'єктами поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" не здійснюється приймання та пересилання поштових відправлень на територію АР Крим та м. Севастополь починаючи з 27.03.2014 та станом на час розгляду справи, що підтверджується копією листа Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 14.04.2016 № 30-149/709.

З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64148601

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року

ВССУ підтвердив незмінність правової позиції та відмовив у задоволенні позову, оскільки положеннями статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку» не передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1219цс16, від 26 жовтня   2016 року в справі № 6-1625цс16 та від 02 листопада  2016 року в справі  № 6-2457цс16.

З  повним текстом ухвали Ви можете  ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64284771

 

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2017 року

ВССУ, переглядаючи в касаційному порядку спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, підтримав висновок апеляційного суду, який, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову в частині вимог про вилучення у відповідача або у інших осіб, у яких може знаходитися транспортний засіб, який є предметом застави, спірного автомобіля та передачі його в управління банку на період до його реалізації, правильно виходив з того, що відповідно до договору застави, заставодавець уповноважує заставодержателя вилучити предмет застави разом з документами та ключами до нього у заставодавця та/або в третіх осіб, де б та в кого б він не знаходився, й передати його на зберігання на майданчик заставодержателя або сторонньої організації (особи) - зберігача та/або зняти реєстраційні номери з транспортного засобу, а також управляти ним та зберігати його за рахунок заставодавця, до усунення порушень чи обставин, які стали підставою вилучення предмету застави. При виконанні зазначених дій вважається, що заставодержатель управляє предметом застави та діє як повноважний представник заставодавця, а договір є згодою заставодавця на виконання заставодержателем зазначених вище дій.

Встановивши, що питання вилучення предмета застави та передачі його в управління банку врегульовано умовами договору застави, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З  повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64285175

 

Постанова Вищого господарського суду України від 25 січня 2017 року

Вирішуючи питання щодо відстрочення сплати судового збору, ВГСУ керувався практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", згідно яких право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З  повним текстом постанови Ви можете  ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64316793

 

  Постанова Вищого господарського суду України від 16 січня 2017 року

            ВГСУ дійшов висновку про можливість звернення стягнення на іпотеку шляхом визнання права власності з тієї підстави, що Іпотекодавець зареєстрований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь,; об'єктами поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" не здійснюється приймання та пересилання поштових відправлень на територію АР Крим та м. Севастополь, починаючи з 27.03.2014 та станом на час розгляду справи, що підтверджується копією листа Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 14.04.2016 № 30-149/709.

З  повним текстом постанови Ви можете  ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64148601

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року

ВССУ підтвердив незмінність правової позиції та відмовив у задоволенні позову, оскільки положеннями статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку» не передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1219цс16, від 26 жовтня 2016 року в справі № 6-1625цс16 та від 02 листопада 2016 року в справі № 6-2457цс16.

З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64284771

 

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року

ВССУ, переглядаючи в касаційному порядку спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підтримав висновок апеляційного суду, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову в частині вимог про вилучення у відповідача або у інших осіб, у яких може знаходитися транспортний засіб, який є предметом застави, спірного автомобіля та передачі його в управління банку на період до його реалізації, правильно виходив з того, що відповідно до договору застави заставодавець уповноважує заставодержателя вилучити предмет застави разом з документами та ключами до нього у заставодавця та/або в третіх осіб, де б та в кого б він не знаходився й передати його на зберігання на майданчик заставодержателя або сторонньої організації (особи) - зберігача та/або зняти реєстраційні номери з транспортного засобу, а також управляти ним та зберігати його за рахунок заставодавця та до усунення порушень чи обставин, які стали підставою вилучення предмету застави. При виконанні зазначених дій вважається, що заставодержатель управляє предметом застави та діє як повноважний представник заставодавця, а договір є згодою заставодавця на виконання заставодержателем зазначених вище дій.

Встановивши, що питання вилучення предмета застави та передачі його в управління банку врегульовано умовами договору застави, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З повним текстом ухвали Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64285175

 

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року

ВГСУ дійшов висновку про можливість звернення стягнення на іпотеку шляхом визнання права власності з тієї підстави, що Іпотекодавець зареєстроване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь; об'єктами поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" не здійснюється приймання та пересилання поштових відправлень на територію АР Крим та м. Севастополь починаючи з 27.03.2014 та станом на час розгляду справи, що підтверджується копією листа Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 14.04.2016 № 30-149/709.

З повним текстом постанови Ви можете ознайомитись: http://reyestr.court.gov.ua/Review/64148601