Круглий стіл було організовано з метою обговорення стану справ і подальших перспектив нарощування експортних можливостей Одещини, усунення штучних бар’єрів на шляху розвитку експортної складової економіки регіону.
На круглому столі, крім іншого, було обговорено питання та проблеми аграрного сектору Одещини.
“Фактично аграрний сектор – це єдиний сегмент української економіки, який під час обох останніх криз (2014–2015 рр. і коронакризи) демонстрував фінансову спроможність і зростання, ще й генерував левову частку валютної виручки. Без сумніву, такі підприємства є найбільш бажаними та цінними клієнтами для банків. Хоча підтвердити цю тезу статистично непросто – у регіональній статистиці НБУ щодо Одеської області кредити сільському господарству становлять лише орієнтовно 20% портфеля кредитів бізнесу. Але якщо враховувати суміжні галузі, задіяні в ланцюгу переробки й дистрибуції продукції сільського господарства (переробна промисловість, логістика й оптова торгівля), то можемо вийти вже на понад половину загального портфеля”, – наголосила у своєму виступі заступниця виконавчої директорки НАБУ Марія Колганова.
Зазначаємо: крім того, великий бізнес, незалежно від місця розташування виробничих активів, часто фінансується через Київ (майже 70% сукупного кредитного портфеля в межах України стосуються Київської області). Зареєстровані в Києві компанії та холдинги не завжди мають такі самі основні КВЕДи, як регіональні підприємства.
Наразі в Україні складаються доволі сприятливі макроекономічні умови для розширення банками корпоративного кредитування. Сьогодні вже є фінансові інструменти, що дають можливість банкам фінансувати агровиробників із браком майна для застави, а в перспективі здатні забезпечити фінансування всього ланцюга виробництва й дистрибуції агропродукції. Приміром, аграрна розписка – інструмент залучення виробниками аграрної продукції фінансових або товарних кредитів під заставу майбутнього врожаю. Основні переваги аграрних розписок, порівняно з простою заставою майбутнього врожаю, полягають у кращому захисті прав кредитора.
Однак чинний Закон про аграрні розписки визначає певні особливості механізму їх видачі й обігу, що обмежують потенціал цього інструменту для фінансування виробничого ланцюга в агросекторі.
“Для усунення наявних недоліків цього інструменту розроблено проєкт закону №2805-д, прийняття якого НАБУ очікує вже восени. Ключова ідея змін полягає в діджиталізації процесів видачі, обігу та погашення АР, а також інтеграції задіяних у цих процесах державних реєстрів”, – зазначила Марія Колганова.
Що зміниться після прийняття законопроєкту?
- Законопроєкт передбачає, що оформити розписку зможе не лише нотаріус, підключений до відповідного реєстру, а й сам аграрій у своєму електронному кабінеті. Віддаленість або перевантаженість нотаріуса не обмежуватиме можливостей видачі та передачі АР.
- АР стане електронним документом. Потреби використовувати папір не буде.
- Під час видачі АР номери ділянок “підтягуються” до її тексту автоматично завдяки інтеграції необхідних державних реєстрів. Час на їх заповнення та перевірку не витрачається, а всі дані точно відповідають даним у держреєстрах.
- Видача АР коштує у розмірі тарифів реєстрів.
- АР – цінний папір. Продати АР можна або через нотаріуса, або з використанням інфраструктури фондового ринку. Це спрощує обіг АР на вторинному ринку цінних паперів і робить економічно ефективними операції з рефінансування боргів за АР.
- Банк фінансує: агровиробника (пряме кредитування), його постачальника (купівля на вторинному ринку агророзписки, виданої аграрієм як розрахунок за посівні матеріали, добрива, ЗЗР тощо), трейдера (купівля на вторинному ринку агророзписки, виданої аграрієм як зобов’язання в майбутньому постачати продукцію в обмін на отримані від трейдера гроші).
- Джерела залучення фінансових ресурсів за допомогою АР – банки та інвестори фондового ринку.
- За допомогою АР легко фінансувати будь-яке агровиробництво (зокрема тваринництво).
- АР дають змогу залучати фінансування на один або кілька агросезонів.