Реструктуризація як засіб пожвавлення фінансового ринку

Реструктуризація як засіб пожвавлення фінансового ринку
Юлія Костецька, голова Секретаріату фінансової реструктуризації

Майже дев’ять мільярдів гривень боргів – саме стільки виставлено на реструктуризацію з часу набуття чинності Закону України «Про фінансову реструктуризацію». Багато це чи мало за понад півроку його використання? Які перешкоди на шляху його реалізації?

Пані Юліє, які є практичні результати на цей час?

На сьогодні в процедурі 9 компаній, і 7 із них уже закінчили реструктуризацію. При цьому 55% від загального обсягу відкрито боржниками ПАТ «Ощадбанк України». При цьому слід зазначити, що станом на зараз успішно реструктуризовано справ на 5,6 мільярда гривень. Таким чином, незважаючи на малу загальну кількість учасників, обсяг реструктуризацій з використанням закону становить суттєву суму та наочно демонструє його можливості.

Чи виникла потреба у вдосконаленні закону?

За результатами спілкування з банками та корпоративними компаніями можна сказати, що на саме «тіло» закону нарікань немає. Але не вистачає частини супровідних законодавчих актів. Є нагальна потреба у розв’язанні  проблеми податкових пільг. Наразі Секретаріат звернувся до Міністерства фінансів України за підтримкою в цьому питанні, і ми дуже сподіваємось на розуміння.

Про які податкові пільги йдеться?

Суттєвим є питання податкових пільг, яке стосується в основному стягнення ПДВ з операцій фінансових установ з подальшого постачання або обслуговування набутого у власність майна та з передачі такого майна у фінансовий лізинг, впливу на фінансовий результат при прощенні (анулюванні) боргу. Банк же не є компанією з управління активами. Зараз подальша передача активів має податкове навантаження на кредитора, і банк залишається у такій самій ситуації, як і до використання закону.

До того ж участь у процедурі вимагає додаткових витрат від боржника, він має пройти експертизу, досить жорсткий аудит, запросити незалежного експерта  - все це не тільки забирає багато часу, а й потребує коштів. Крім того, чимало працівників банку мають детально вивчити всі ці звіти. Звісно, перед боржником і кредитором постає питання: а яка може бути фінансова вигода від цього?

У Мінфіні вже запрацювала експертна рада з питань податкових консультацій, ми туди звернулися, але, звісно, цей процес не буде швидким. Бо ця дискусія за участю Національної асоціації банків України, представників Світового банку триває кілька місяців.

Чимало провідних юристів стверджують, що «велика» реструктуризація вже відбулася. Натомість частка проблемних кредитів в українських банках становить понад 50%, а в державних банках сягає 75%. Як, на Вашу думку, пояснити цю невідповідність?

Відсутність високої активності державних та комерційних банків стосовно процедури не означає високу якість їхнього кредитного портфеля. Звісно, що критична маса проблемної заборгованості була реструктурована ще в 2015-2016 році. Тоді банки  взялися за найбільш чутливі для себе активи, які тиснули на баланс. Простіше кажучи - за те, що «горіло і боліло». Але показники рівня проблемності в банківському секторі ще дуже високі й свідчать про необхідність продовження роботи над реструктуризацією. Якби зусилля з повернення заборгованості через суди та банкрутство були ефективними, тоді й показники діяльності у банківській системі не були б такими песимістичними. На сьогодні основні споживачі закону про фінансову реструктуризацію - це великі корпоративні клієнти, боржники як комерційних, так і державних банків. І основне питання полягає у бажанні сторін домовлятися між собою щодо умов реструктуризації та готовності до співпраці.

Якщо мета фінансової реструктуризації – оздоровлення фінустанови, чому комерційні банки ігнорують закон?

Вони не ігнорують, вони чекають своєї вигоди. Вони зараз не бачать переваги  в тому, щоб  відволікати  кошти і сили на користування законом  для тих кейсів, що в них є. Взагалі, комерційні банки вільніше себе почувають, ніж державні. І в методах реструктуризації, і в можливості тримати на своєму балансі  токсичні активи. У законі прописані часові рамки процесу реструктуризації. Але ж її можна проводити і без застосування закону. Хоча у такому разі переговори тривають роками. І банки, які вже витратили купу часу та ресурсів на суди, наприклад, не хочуть просто так із них виходити і сподіваються отримати  найбільшу частку коштів  з-під проблемного активу.

Хоча у нас на балансі вже є два проекти від Індустріалбанку, від Альфабанку великий проект є. Сподіваюсь, що за ними підтягнуться й інші. Загальний посил такий: допомагайте вирішити наше головне комерційне питання - закон дає пільги, дайте можливість ними більше користуватися.  Державні банки мають більше використовувати цей закон,  їх не має стримувати питання ПДВ  тому, що вони більш обмежені в своїх діях, ніж комерційні банки.

Серед державних банків за фінансову реструктуризацію взявся лише Ощадбанк…

В Ощадбанку почали розглядати портфелі на реструктуризацію ще до появи закону. Аналізувати – з ким ця процедура можлива, з ким ні. З ким - тільки у суді. Де робота більш структурована, там і є результати. Я вважаю, що банк завдяки реструктуризації кредитів отримав для себе зрозумілий грошовий потік від кредитних операцій, який можна інвестувати в нові позитивні кредити,  в економіку країни. А для боржника – це можливість працювати,  сплачувати податки, розблокувати рахунки, отримувати свої доходи,  випускати продукцію, продавати свої товари  вільно, не думати, як сховатися. Тобто сенс цього – реінтеграція коштів в економіку країни. Структура Приватбанку  має специфічний характер,  тому що 90% його активів – це  залишки від колишніх власників. І звісно, що ці борги не можуть бути просто так реструктуровані, як звичайні комерційні кредити. Тому Приватбанк не наш потенційний і, так би мовити,  значимий клієнт. Взагалі, він був орієнтований на дрібний, корпоративний бізнес фізичних осіб,  і це не є фокус-група для використання закону. Укргазбанк не має досить великої кількості старих боргів. У них кейсів таких практично немає, як і у Привату. Ну, може, 2-3. І з ними можна потерпіти або можна вирішувати, поки не досягнеш максимальної температури кипіння. Мене цікавлять більше інші державні фінустанови – наприклад, Укрексімбанк.  Там показник проблемності один із найвищих, ми також надавали йому методичну підтримку. На жаль, державні банки (за виключенням Ощаду) дуже повільні у використанні процедури. За час дії закону можна було б набагато активніше рухатися.

 

За Вашим прогнозом, як просуватиметься фінансова реструктуризація в країні цього року? На які цифри вона може вийти наприкінці 2018-го?

У мене були великі сподівання на перший рік дії закону. Бо я розумію: якщо ти вже почав процедуру, ти маєш її завершити, адже є часові рамки. Але зрозумівши, як усе це рухається,  які перешкоди на цьому шляху, я не беруся прогнозувати. У нас в планах все ж таки залучити Укрексімбанк. Ще один великий комерційний банк побачив, що до нас прийшов Альфабанк, почав придивлятися до процедури використання закону, адже має кілька складних кейсів. Звісно, хотілося б втричі більше, ніж зараз. Але треба змінювати світогляд і наших банків, і боржників, і підходи до оподаткування - все це має бути зроблено вкупі. Воно все пов’язане.